ЛЮБЛЮ
Знов біжать струмки до балки
і рілля — мов крила галки;
линуть з вирію граки,
жайворонки й ластівки.
Заперечуючи старість,
дуб старий вигонить парость;
розквітає в лісі ряст, —
гомін там, і хруст, і хряст.
Он сосна скидає кору;
ховрашок лишає нору;
в полі пісня голосна, —
йде весна, весна, весна!
І, вдивляючись навколо,
я в одне єднаю коло
сонце, вітер і ріллю
і кажу всьому: люблю!
Я люблю цю вічну юність,
