Візьму я тут під увагу шкільництво. Пригляньмо ся попереду народним школам а будемо мати один наглядний доказ ярких кривд.
В цїлій Галичині в р. 1895/6 маємо всїх народних шкіл разом чинних і нечинних 4.138: польських 1.976, руських 2.125, (не рахую тут нїмецьких); з того всїх чинних 3.659: польських 1.813, руських 1.812, виходить нечинних польських було 163, руських 313; а вже в р. 1896/7 всїх народних шкіл чинних і нечинних було 4.161:
польських 2.010. руських 2.115; з того всїх чинних 3.656: польських 1. 860, руських 1.763, значить нечинних польських 150, а руських 352.
З того виходить, що в одному роцї можуть стати ся нечувані річи, яких як би хто не бачив в урядових справозданях, не міг би дати їм віри, – бо годї собі представити, аби щось подібного могло взагалї дїяти ся.
В протязї одного року, сеж з р. 1895/6 на р. 1996/7 прибільшено всїх шкіл разом 23. Однако-ж, коли число польських шкіл постійно росте, бо з одного року на другий приросло 34, то руських шкіл число зменшило ся о 10. Але з другого боку, коли число нечинних польських шкіл зменшило ся о 13, то число руських шкіл нечинних прибільшило ся о 39. Значить, як з одного боку меншає загальне число руських шкіл, так знову росте число нечинних руських шкіл. З того можна заключати, що за кільканайцять лїт можемо при такому скорому поступі дочекати ся, що будемо мати вже тілько дві сотки руських народних шкіл, але й то тілько на папері, бо вони будуть нечинні.
Що до середнїх шкіл, то справа сеся рівнож сумно представляє ся. Ми маємо нараз аж чотири ґімназиї з українсько-руською викладовою мовою, а не маємо анї одної реальноі школи. Всї иньші ґімназиї, як і реальні школи є польські, українськоруська мова є там зглядно-обовязковою, а но найновійшому рознорядженю ц. к.
Ради шкільної краєвої руську мову усунено на останнїй плян. І такий то стан шкільництва у східній Галичинї, де ми повинні мати в кождому більшому містї одну ґімназию з українсько-руською викладовою мовою. Для того правительство повинно як найскорше постарати ся заложити ґімназиї з українсько-руською викладовою мовою в таких містах, як: Чортків, Станїславів, Самбір, Дрогобич, Сянік, Бережани, Броди, Сокал ь, Стрий, Залїщики, Бучач, а на Буковині:
