в Кіцмани та Вижници. Сього вимагають права, які кождій нациї забезпечує закон.
Вимагає сього також постійний зріст числа учеників-Русинів по ґімназиях. Бо коли в роцї 1880/7 було учеників-Русинів по ґімназиях всїх разом 1.896, то вже в р. 1896/7 се число взросло о більше як 400, бо було їх 2.370. І се число постійно росте, бо тепер при отвореню нової ґімназиї в Тернополи число се переходить 3.000. І що за причина тим ученикам Українцям-Русисинам накидувати чужу мову до унїверзитетської науки, коли на їх рідній мові можна і викладати і учити і учити ся.
Українсько-руському народови тим більше те все належить ся і належні права мусить ся йому віддати, бо він так само, як і иньші поносить тягарі для держави, бо дає рекрута, платить податки. А такі речі не дадуть ся погодити з справедливістю і чогось подібного не можливо рівнодушно зносити! Таке упослїдженє нашого народу не досить, що нас болить, але воно примушує нацию ненавістю горіти до кривдників, воно дає принуку у всякий спосіб домагати ся своїх прав!
І податкові суми промовляють за нами: в роцї 1897 заплачено в Галичинї безпосередного податку 11,480.000 зр. а посередного податку 55,700.904 зр. – з чого чистий дохід держави виносить 64,176.804 зр. Майже половину з безпосередних податків а добру половину із посередних платить руський нарід. Річно проте платять Русини в Галичині понад 30 мїлїонїв зр. державних податків – а сума їх безнастанно росте.
І ми за такі тягарі, за нашу кров і працю мусимо домагати ся для нас всїх тих прав, якими тїшить ся кожда иньша нация. Просити годї вже! Раз треба сильно виступити в оборонї наших прав!
Приступаю до частини найважнїйшої, до сеї точки, яка спонукала нас зібрати ся з як-найдальших окраїн держави. Се є справа українсько-руського унїверзитету. Ми маємо, – які вже вони є – народні школи, ми маємо мале число ґімназий, але не маємо тої найвисшої інституциї, яка є мірилом культурности кожного народу.
Правительство часами старало ся щось зробити в Галичинї для УкраїнцївРусинів, щоби їх бодай на хвилину заспокоїти. Однакож з другого боку старало ся бути в згодї з польськими верховодячими сферами і зі шляхтою, мимо того, що часом особливо в хвилях непевних, щоби Українцїв-Русинів мати по своїй стороні, робило їм
