А прецїнь в наших жаданях нема нїчого неправного. Те, що домагаємо ся свого унїверзитету, як і богато иньших фактів сьвідчить лишень, про наш справдїшний культурний і духовий взріст – се свідчить, що ми почуваємо в собі силу, що ми чуємо за собою права, ми чуємо при собі цїлий наш народ, що вже нераз дав нагоду пізнати, що він вміє постояти за важну справу і готов все витерпіти, а свого діпняти мусить! При тій силї народнього духа, при його живучости нам нїчо не страшне! Навіть, як будемо мати когось проти себе, то все будемо почувати за собою цїлі маси українсько-руського народу. А почуваючи се, ми будемо про те, що нас болить, безвпинно говорити; що нам належить ся, того жадати; що для українсько-руської нації, для єї самостійного культурного розвитку потрібне, будемо добивати ся.
Нас не вдоволить нїколи навіть виповненє частини наших постулятів, нам мусять віддати все те, що нам яко народови до повного розцьвіту потрібне. І длятого справи унїверзитету також не залишимо; нехай нїхто не думає, що справа сеся раз піднесена, опісля упаде, нехай нїхто не думає, що се хвилевий огник. Нї, се огонь, але огонь не підпалом взнесеннй, се є огонь, який повстав з жевріючих єще ран українсько-руського народу!
Для того ми відзиваємо ся до цїлого українсько-руського народу, щоби сесю загальну справу українсько-руського унїверзитету з як найбільшою енерґиєю піддержав, а коли цїлі маси українсько-руського народу, піднесуть свій голос і одноцїльною лавою підопруть наші змаганя, тодї на певне рішаючі сфери не поважать ся не вдоволити наших постулятів. Длятого я ставляю слїдуючі резолюциї, які нинїшні збори зволять ухвалити:
І. Україньско-руські студенти всїх висших австрийських шкіл, зібрані на вічу у Львові дня 13-ого липня 1899 р. з огляду на тягарі, які українсько-руський нарід поносить для держави; з огляду на те, що артикул XIX законів основних запоручує кождій нациї можність повного культурного розвою на своїй рідній мові; з огляду на те, що законом застережений а в практицї не переведений утраквізм львівського унїверзитету рішучо не вистарчає для культурних потреб українсько-руського народу; з огляду на те, що число студентів Українцїв-Pусинів є так велике, що отворенє для них українсько-руського унїверзитету є безусловно і необходимо потрібне; – домагають ся від
