драконські укази проти нашого слова на росийській Українї, «конституційне» душенє мови української на закарпатській Руси. Зі всїх просторів України-Руси, як вона довга та широка, лиш в одній-одинокій Галичинї, в маленькому скравку наших земель, немовби на полянцї положеній під зеленим Бескидом мають Українцї Русини спромогу стати до борби за свої права, можуть поборювати сї порешкоди, які під ноги їх розвоєви кладуть неприязні сусїди.
І Галичина поняла сю свою місию і з запалом кинула ся до працї.
Пів столїтя розвою української нациї в Галичинї, та скілько зроблено за сього пів столїтя! Десятки товариств, просьвіта і орґанїзованє простого народу до борби за його права, з’орґанізованє научної роботи, за котре перед другими народами встидати ся не потребуємо, а вкінцї і лїтература остатнїх лїт, що заблистїла першорядними таланами, дорівнала артизмом західно-європейським лїтературам, тож і не диво що чужинцї стали плоди єї з цїкавістю переводити на свої мови.
І цїла суспільність без ріжницї кляс і станів стала тут до роботи, кождий старав ся вложити якусь лепту зі своєї працї, бо вважав сю працю за сьвятий обовязок. Ся праця цїлої суспільности в сумі своїх змагань звязала інтереси нашої суспільности з інтересами високо культурних наций, оживила нашу країну европейськими ідеалами, дала нам спромогу жити житєм культурних народів. На наші здобутки з послїдних лїт здивовані глядять другі народи. Та хоть і як много булоби зроблено, хоть і які булиб здобутки тої працї, то всеж они за малі, аби заспокоїти та вдоволити потреби усеї українсько-руської нациї. Та що головнїйше в праци сій нема тяглости, нема одноцїльности, нема системи.
Пригадаємо лиш історию останнього десятилїтя, як многим она цїкава! Перші роки сього десятилїтя – се оживлений полїтичний рух. Житєм полїтичним заклекотїло по цїлїй Галичинї, спорено за напрями, орґанізовано партиї, писано
полїтичні брошури, полїтичних тенденций шукано в зовсїм неполїтичних творах. Занедбано иньші галузи – лїтературу та науку. Та лиш кілька років минуло, а енерґія цїлої суспільности звернула ся в зовсїм иньший бік, в зовсїм иньшу сторону. Нема нинї сього живого полїтичного руху, полїтика немовби завмерла а суспіль-
