лість стала інтересувати ся лїтературою та працями Товариства ім. Шевченка, полїтики і аґітатори засїли до писаня научних студий, зійшли ся в праци над обновою красної лїтератури. Як перше облогом лежала наука, так тепер цїлковитий застій в полїтицї. Та як наука не стояла і не чекала аж прийде нам охота нею заняти ся, а йшла невпинно вперід і без нашої помочи, так не ждуть і полїтичні події, житє полїтичне не завмерло, події розвивають ся, і нїхто не питає о наш голос, бо ми його не підносимо а самовільно зрікаємо ся. Анальоґічннх подій знаншлиб ми безлїч в нашій істориї.
Щож за причини сих так сумних і некорисних для усего народу прояв? Здає ся, що одна-одинока причина сих всїх прояв се, що ми нїколи в жадному периодї нашої істориї не вижили ся цілою повнотою всїх культурних інституций.
Українсько-руський нарід не збудував своєї держави, котра далаб орґанїзацию народним силам, а роздїлений між чужі народи, працює над двигненєм їх на висші степенї культури, дає Литві своє письменство, у Москві ширить просьвіту, засїдає в мадярських королївських радах і точить кров свою заступаючи перед татарами польську державу. А наслїдком сього було, що природний розвій нациї був спинений, похід вперед здержаний, культурні потреби не заспокоювані.
Часи середновічні з їх міськими орґанїзациями, з борбою між містами а шляхтою, де вони у нас? У нас міста залиті чужими народами не були осередками народнього житя, не стояли на передї народнїх рухів, не проводили в здобуваню свободи.
Сї часи дали нам лиш ряд мужицьких бунтів, ряд повстань в родї німецьких хлопських війн та французьких жакерий. Повстаня сї опановані і використовувані козацькою старшиною для чужих масам, хотьби і шляхотних цїлий, подібні тенденциями до двоголового римського бога, конали через се, що в їх грудях було дві душі.
І народ простий не здобув собі свобід, не увільнив ся з кріпацтва а старшина козацька не здїйснила своїх нацийональних ідеалів. Товпи козаків Хмельницького повернено в панщизняних рабів, а мрії Вигоського про автономию України та два унїверзитети зістали мріями.
Сьвітляні часи у других народів, часи фундованя князями шкіл та академий, де
вони у нас? Не фундував нам шкіл жаден володар, нїхто не закладав академий,
