Так школи як і Могилянська академия повстали з приватних фондів і приватної інїциятиви.
Та обставина, що суспільність приватною інїциятивою в найсьвітлїйші часи своєї істориї удержувала велике число шкіл, дбала про академию, є найлїпшим доказом, як пекучою була потреба сих шкіл.
І нема важнїйшого моменту в істориї України, деб не говорено, деб не жадано висших шкіл, нема сьвітлїйшого дїяча, щоби не мріяв про висші школи, щоби не дорожив ними. Могила фундує Київську Академию, Виговський жадає основаня двох унїверзитетів, Мазепа надїляє добрами Київську Академию, з думками про український унїверзитет в Батуринї носив ся Розумовський.
Теперішня хвиля знов одна з тих хвиль, коли українсько-руський нарід з напруженєм всїх сил спішить вперід, аби дігнати другі народи, народи що серед кращих історичних обставин підойшли великий шмат дороги на перід в культурнім розвою. І в хвилї сїй він знов трафляе на сї самі перешкоди, які мусїв поборювати в давнїйших часах, він знов мусить приватною своєю інїциятивою основувати школи та педаґоґічні інститути, сї перші і найконечнїйші услівя для дальшого поступу.
А тимчасом на жертвениках пануючих над украінсько-руським народом держав палять ся жертви сього народу, складає ся мілїйони його гроша. І щож природнїйшого як се, що нарід сей підносить голос з жаданєм заспокоєня його найелєментарнїйших потреб, з жаданєм основаня хоть найконечнїйше потрібних і необходимих для його дальшого розвою інституций. І ось в сїй хвили виступає знов з повною силою стара мрія українських гетьманів, не яко мрія а як конкретне домаганє, не серед полїтиків і верховодів а серед самої університетської молодїжи.
Хто сю гадку піднїс перший, годї за сим слїдити: вона виринула між молодїжю
і від разу опанувала цїлу істоту всеї унїверситетської молодїжи у Львові. Двох судів в сїй справі не було. Від хвилї, в котрій вислано першу відозву до товаришів, студентів других висших шкіл Австриї, до дня віча минуло мало що більше як дві недїлї. За весь той час вся львівська молодїж жила нервами. Вся вона була перенята вагою справи; скликанє віча стало для неї необходимою конечністю. Завязаний комітет, в склад котрого входили товариші: Галущинський Михайло, Бурачинський Евген, Гарматїй Гриць,
