або Ольшаньскому надає опѣкуньство надъ монастыремъ въ Уневѣ вразъ зъ обовязкомъ заступати сей монастырь и завѣдувати добрами єму приналежными: Яхторовомъ и Млынищами. Коло року 1473 постала передъ судомъ суперечка мѣжь княземъ Михайломъ Пиньскимъ и Сѣнкомъ Лопатычемъ зъ Осталовичь о право опѣкуньства надъ монастыремъ въ Уневѣ. Судъ здає порѣшенє суперечки о право опѣкуньства самому королеви на генеральному зъѣздѣ, що мавъ во̂дбутися на Руси.
Справы подружа лагодивъ судъ старостиньскій. Ще жь бо р. 1447 Петро зъ Спровы Одровонжь, воєвода Рускій, розвязує подруже мѣжь Проташемъ Ходоро̂вскимъ зъ Бортникъ и Федькою (се бъ то Федорою), Русинкою, дочкою Сѣнка Лопатыча зъ Осталовичь, слюбною єго жѣнкою, и надає єму право взяти иншу жѣнку, а ѣй во̂ддатись за иншого чоловѣка. Сей засудъ розвязуючій подруже дѣється въ приявѣ протопопа Василя делєгата, Якима намѣстника митрополітального (metropolitano), проти первѣстному засудови суду духовного. Були то неперечно надужитя противъ уставъ церковныхъ въ некористь схо̂днои церкви, — коли мирски̂ люде выконували юрісдикцію надъ духовными и рѣшали справы подружа. Дѣялося те проти конституціи в. князя Витовта, выданои для исповѣднико̂въ церкви схо̂днои на Литвѣ, Волынѣ и Подо̂лю, котру король Казимиръ Ягайловичь р. 1469 потвердивъ на просьбу Перемыского єпископа Дѣвоньки для клиру епархіи перемыскои. Такимъ способомъ єпископы Перемыски̂, що наступали по собѣ неперерывною чергою, обставали за давными правами своєи церкви. Въ галицко̂й же епархіи рядять свѣтски̂ намѣстники, именовани̂ зъ рамени короля.
Подѣѣ въ исторіи схо̂днои церкви на Литвѣ и Руси не остали безъ вплыву и на галицку епархію обряда грецкого. Коли жь бо митрополіта Изидоръ ставъ кардиналомъ въ Римѣ а во̂дтакъ зложивъ урядъ митрополіты Руского, єпископы великоруски̂ выбрали собѣ нового митрополіту Іону. Тодѣ папа Калікстъ III. именувавъ Григорія митрополітою Руси. Папу Калікста III. заскочила смерть, а єго наступникъ папа Пій II. доконавъ замѣру свого попередника. Во̂нъ выдавъ булю до короля Казимира Ягайловича и поручивъ єго дбалости украиньско-руску церкву, — звѣстивъ про именованє нового митрополіты Григорія и по̂дчинивъ тому жь 1458 р. 9 епархій
