Побо̂чь ро̂льництва мешканцѣ нашого краю жили найбо̂льшь зъ рыбальства або плеканя рыбъ. У схо̂дно̂й Галичинѣ було вельми багато ставо̂въ; нинѣ вони понайбо̂льше повысушувани̂. Окро̂мъ го̂рскихъ рѣкъ, що за для быстрого гону не спосо̂бни̂ творити ставо̂въ, лучила кожда инша рѣка цѣлу систему ставо̂въ во̂дъ жерела ажь до уйстя. Помѣжь во̂льностями, якими Казимиръ р. 1450 надѣливъ шляхту руску и подо̂льску, находиться и сей привилей, що ловля и продажь рыбъ зъ власныхъ ставо̂въ уво̂льнено во̂дъ усякои скарбовои оплаты. Такожь плоды Земель Рускихъ сплавляли рѣками яко найдешевшимъ средствомъ комунікаціи краєвои. Рѣки на Руси були первѣстно власностю володаря. Коли въ XV. ст. творилися власности приватни̂, рѣки часто перетинали таки̂ посѣлости. Що бы властникъ такои землѣ не тамувавъ комунікаціи, оголошено загаломъ бо̂льши̂ рѣки на Руси и въ Польщѣ н. пр. Днѣстеръ, Бугъ, Сянъ, Вислокъ, Вислоку и т. и. рѣками королѣвскими. Накладати нови̂ мыта на сушѣ и на рѣкахъ безъ дозволу королѣвского заказано и загрожено карою втраты цѣлого майна на рѣчь скарбу. Рѣки королѣвски̂ и ихъ доплывы, отже властиво цѣлу рѣчну систему на Руси вызволено во̂дъ перепонъ, якими властники земски̂ тамували плавбу на рѣкахъ. Коли отже хто бажавъ собѣ выставити пере́городу на рѣцѣ, мусивъ зробити въ нѣй отво̂ръ такъ просто̂рный, що бъ могли скро̂зь ню переходити зовсѣмъ свобо̂дно.
Не лише на до́бра церкви, капіталы оборотови̂ по мѣстахъ, млынарство, ро̂льництво, го̂рництво, пастырство, накладано фертоны або надзвычайни̂ податки, але такожь на до́бра королѣвски̂, во̂йто̂въ во̂льныхъ мѣстъ и сѣлъ, на бо̂льши̂ посѣлости и на кметѣвъ пересѣчно по одному фертонови во̂дъ лану.
Коли Казимиръ В. заволодѣвъ р. 1340 Червоною Русею, закипѣла боротьба мѣжь Литвою а Польщею о Руски̂ Землѣ, се бъ то о Русь Червону, Волынь, Полѣсє и Подо̂лє. Обѣ си̂ державы выступали съ правами до тои спадщины Романо-
