Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 19 —

яльно̂сть и всѣ ознаки Даниловои вдачи. Єго воєвито̂сть й хоробро̂сть стоять зрозумѣлыми зъ обставины єго житя: зъ дитинного вѣку, ще чотыролѣткомъ єго вже оточували вороги и зрадливи̂ приятелѣ, котри̂ небавомъ стали замѣрятися придбати собѣ Галичину. Выро̂сши, Данило во̂дбився и во̂дъ Угро̂въ и во̂дъ Поляко̂въ и во̂дъ Ольговичѣвъ: въ сѣй справѣ во̂нъ особливо добре вызначається ще черезъ те, що Галицки̂ бояре вельми мало давали єму помочи и по̂дпоры, на впаки — бо̂льше шкодили и мусивъ во̂нъ оборонятися де зброєю, а де умовами; и тамъ, и тамъ во̂нъ мавъ успѣхъ. Ставши Галицкимъ княземъ во̂нъ встигъ цѣлкомъ перемѣнити зверхни̂ во̂дносины Галичины: вплывъ єго має вагу и силу и на Уграхъ и на Польщѣ й на Литвѣ. Татаре, хочь и спиняли єго самосто̂йно̂сть, але кормига ихъ на по̂вденно-захо̂дно̂й Руси не була такою тяжкою, якъ на Руси по̂вно̂чно-схо̂дно̂й. Любо̂вь до брата и сердечни̂ во̂дносины єго до Василька высоко по̂дносять Данило̂въ умъ и серце, особливо коли пригадаємо, що въ той чась за надто мало було любови мѣжь братами князями. Отъ чому Галичина и Волынь складали таку державу, котрои силы солідарно прямували до загальнои меты. На останку Данилова дѣяльно̂сть внутрѣшня: будо̂вля мѣстъ, церковь и доведенє краю по̂сля татарскои руины до вельми доброго становища, були такими значными, що навѣть Длугошь, котрый не любивъ похваляти Рускихъ князѣвъ, повѣдає про Данила: „Divitiis, terris, gentibus, factivitate et industria pollens“.

Бачили мы вже, що звязокъ Галичины зъ останнёю Русею на початку сороковыхъ роко̂въ XIII. вѣку зовсѣмъ порвався. Зъ сего часу по̂вденно-захо̂дна Русь бере особливу державну систему, котра звертає до Заходу, а не до Сходу и котра має безъ поро̂внаня далеко бо̂льшу вагу въ справахъ Угорщины, Польщи, Чехо̂въ, Литвы и и., нѣ жь въ князѣвствахъ Суздальскому, Володимирскому и загаломъ на по̂вно̂чно-схо̂дно̂й Руси. Але хиба жь можна докоряти Данилови за те, що во̂нъ не прихилявся до по̂вденно-схо̂днои Руси? Вже жь що нѣ; инакше й не можна було. Татаре знесиливши Украину-Русь, во̂ддѣлили єѣ во̂дъ по̂вденно-схо̂днои. Бо̂ля знесйленои Кієвскои Руси на заходѣ задержалася Галицка Русь, яко мо̂цна держава; силамъ єи треба було дѣяльности и вони не могли тягнути на по̂вно̂чь, во̂дъ котрои во̂дгороджували Галичину и Литва и Татаре.