зъ розпорядко̂въ єго. Нѣчого проти нихъ князь Данило не мо̂гъ вчинити, лишень журився та молився Богови за сво̂й край. Трохи згодя Доброславъ и Григорій посварилися, тодѣ Данило смѣливо наказавъ обохъ ихъ увязнити. Видима рѣчь, що Данилови страшными вони були то̂лько въ спо̂льно̂й дѣяльности. Такъ само ще й до Данила було, коли бояре, збаламучени̂ Романомъ, повстали проти Володимира Ярославовича: вони не во̂дважилися нѣ вязнити, нѣ вбити князя, бо „не вси бяхуть думѣ той“. Будучи сильными и розумѣючи свою вагу, бояре натурально прямували поширити свои права и завести бо̂льшь користни̂ во̂дносины до княжои власти. Въ сему разѣ имъ щастило те, що имъ можна було попереду вмовлятися съ князями, нѣ бы торгуватися. Князѣвъ охочихъ добути Галицкій тронъ було доволѣ и боярамъ було съ кого выбирати. На мою думку — численни̂ претенденты на Галичь и були головною причиною, значнѣйшимъ спонуканємъ, що добре выяснює всѣ баламуцтва бояръ.
Звернувши увагу на давнѣйшу исторію Галичины, спостережемо, що тамъ була добра згода помѣжь боярами и верховною властею; въ дово̂дъ сего подаємо ось яке лѣтописне оповѣданє. Въ бою зъ Изъяславомъ Мстиславовичемъ, року 1153 бо̂ля Теребовлѣ бояре такъ промовляли до князя: „Ты еси молодъ, а поѣди прочь и насъ позоруй, како ны будетъ отецъ твой кормилъ и любилъ, а хочемъ за отца твоего честь и за твою, головы своя сложити, ти еси у насъ князь одинъ, оже ся тобѣ што учинить, то што намъ дѣяти? а поѣди княже къ городу“ и т. д. (П. С. Р. Л. Н. 73). Бояре повстають на князя тодѣ лишень, коли стало можливе имъ обпертися на кого иншого: такъ вони повстали проти Осмомыслови тодѣ, якъ у семьѣ єго выникли сварки, боярамъ можна стало потягти руку за княгиню Ольгу и сына Володимира и по̂дъ ихъ прапоромъ дѣяти проти Ярослава. Пото̂мъ бояре стали проти Володимира, бо обпиралися на Романа, чинили по єго намовѣ и на єго користь. Тутъ Романъ давъ недобрый приво̂дъ и бувъ зверхнёю причиною колотнечи, доки во̂нъ бувъ живымъ, во̂нъ суворыми утисками спинявъ бояръ, а по смерти єго — боярамъ настала така воля, що вони бъ легко могли до̂йти до своєи меты, коли постановили собѣ свѣдому мету и одностайно прямували до неи. Але жь бояре тягли хто куда! хто до Угро̂въ, хто до Ольговичѣвъ, хто до
