Львова поручь стоять Tartari et Saraceni. Намъ здається, що Saraceni — се Сурожане, мешканьцѣ мѣста Сурожа, Судака (Sugdaia). Се мѣсто вѣдоме своимъ значнымъ крамарствомъ. А галицки̂ мѣста, особливо Льво̂въ, вели крамарство; тутъ складався крамъ, що перевозився зъ Азіи въ Европу: то чомъ же не гадати, що Сурожане мешкали у Львовѣ. До того жь и въ Ипат. лѣтописи по̂дъ р. 1288 сказано „и тако плакашеся надъ нимъ (Володимиромъ Васильковичемъ) все множество Володимирцевъ, Нѣмцы, и Сурожьцы, и Новгородьци, и Жидове“. Латиньски̂ письменники часто такъ перекручували назвы, що инколи й не по̂знаєшь єѣ. Згадаймо ще, що у схо̂дныхъ письменнико̂въ Судакъ звався Суракъ — отъ воно й выходить, що по латиньскому мешканьцѣ Сурака „Saraceni“.
Що до Татаръ, то нема що й говорити, коли и якимъ побытомъ вони зайшли въ Галичину. Скажемо лишень, що споминки про нихъ довго зберегали назвы одныхъ воро̂тъ у Львовѣ „porta Tartatica“, пото̂мъ си̂ ворота звалися крако̂вскими. Єсть оденъ переказъ, що Татаре за давного часу мали у Львовѣ власну мечету.
Мѣщане въ Галичинѣ крамарювали и промыслували. Що промыслы стояли въ доброму розвитку, се свѣдчить намъ будо̂вля по мѣстахъ церковь, домо̂въ и оздоба ихъ; такъ само убранє и зброя вояко̂въ. На останку повѣдаємо, що навѣть чужинцѣ дивувалися на добру будо̂влю мѣстъ, н. пр. Угорскій король року 1231 казавъ про Володимиръ: „Яко такій градъ не изобрѣтохъ ни въ нѣмецкихъ странахъ“. За для купецтва саме положенє Галичины було вельми користнымъ, бо черезъ ню йшовъ шляхъ зъ Европы до Азіи. Князѣ пильнували надъ розвиткомъ купецтва и зазывали въ Галичину для сего чужинцѣвъ, надаючи имъ по̂льги и привилеѣ. Такъ Андрѣй, Володимирскій князь, грамотою до Торуньского магістрату надавъ купцямъ зъ мѣста Торуня право крамарювати по Галичинѣ и Володимирщинѣ во̂льно, не платячи мыта. Се, правда, не були по̂льги нови̂: Андрѣй то̂лько затвердивъ те, що истнувало за єго батька.
Найзначнѣйшимъ купецкимъ мѣстомъ въ Галичинѣ бувъ Льво̂въ. Дня 9. мая 1379 р. король Людовикъ, затверджаючи давни̂ права Львова, надавъ ще нове право складуваня краму (jus depositorii), черезъ що кожный купець, якій крамарювавъ
