Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 64 —

насъ будеть живъ, а прибѣгнеть къ тобѣ, а тогда ся затворимъ въ городѣ съ тобою“. Во̂дсѣль знати: 1) що „Галицки̂ мужѣ“ були княжи̂ дружинники, а не „лучшіє люде“ землѣ; 2) що по̂дъ споко̂йнѣйшій часъ отси̂ дружинники правили мѣстами Галицкои Землѣ; Володимирко ихъ „кормилъ“; 3) по̂сля Володимирка вони служили у Ярослава; 4) се були люде, що осѣвшись на землѣ, не могли по̂сля смерти князя переходити за платню до другого. Пильнуючи, що бъ Галицка Земля не дробилася, вони дбали, що бъ збо̂льшити територію свого князѣвства; бо разъ, якъ бо̂льшала територія, бо̂льшавъ и обшаръ, де вони орудували. Отъ чому не дали вони Ярославови вернути мѣста позабирани̂ єго батькомъ.

Придбавши собѣ верховодство, дружинники вживали єго не такъ, якъ бы слѣдъ було лучити людямъ громады, а незалежно во̂дъ неи и навѣть на шкоду ѣй. Одначе громада не змагалася проти нихъ, бо ще ранѣйше вона була въ Галичинѣ пригноблена. Спинивши ворохобню, Володимирко князювавъ силою въ двохъ мѣстахъ — въ Галичѣ и въ Звенигородѣ. И проти Ярослава реакція виходила не зъ народу; ми помѣчаємо єѣ не въ Галичѣ то̂лько, а ще й на полудни князѣвства въ Берладѣ, у Кучелминѣ и Ушицѣ. Изъ промовы Галицкихъ посланцѣвъ до Изъяслава Давидовича бачимо, що незадоволеныхъ сила примушувала мовчати, але вони готови̂ були встати, якъ бы отримали яку першу запомогу. Та не до̂стали вони запомоги и мовчки, не сперечалися проти осоружнои имъ кормиги. Выходить, що сами̂ мѣсцеви̂ обставины сприяли Галицкимъ боярамъ займати особливе становище, вплывъ сусѣдныхъ державъ, Польщи и Угорщины, бравъ тутъ лишень другорядну вагу; ажь Володимирщина такъ само лежала межа въ межу съ Польщею, одначе тамъ не помѣчаємо такихъ особливостей, яки̂ трималися въ Галичинѣ.

Опо̂сля вже, по̂сля смерти Ярослава Осмомысла до часу, поки Данило затвердився въ Галичѣ, тамъ истнували мѣсцеви̂ бояре, подо̂бни̂ до тыхъ, що були въ Новгородѣ. Князѣ перемѣнялися, а бояре лишалися ти̂ сами̂, жаденъ зъ Галицкихъ князѣвъ не спромо̂гся водпыхнути ихъ на бо̂къ, заступити ихъ своими боярами; коли въ якого съ князѣвъ и бували власни̂ дружинники, то вони не мали въ краю великои ваги.