ладъ вже не годився за для Украины-Руси и вона черезъ него могла би позбутися своєи самосто̂йности. Треба було, що бъ вона зробилася мо̂цнѣйшою; а статися такъ могло тодѣ, коли бъ вона перейшла въ руки яко мога меншои ско̂лькости князѣвъ и що бъ одному родови по̂длягали всѣ останни̂ князѣ. Отъ и заходився Данило пригортати Украиньско-руски̂ Землѣ, що до себе, а що до свого брата. Тымъ-то во̂нъ такъ ремствувавъ на Болохо̂вскихъ князѣвъ за те, що вони по̂длягли по̂дъ Татаръ: „Даніилъ же на нѣ большую вражьду (держа), яко оть Татаръ большую надежду имѣяху“. По єго думцѣ имъ треба було пристати до того великого політичного звязку, якій во̂нъ думавъ організувати на Украинѣ-Руси. Протяли єго замѣры, повѣдає одна папска буля, котра Данилови и Василькови, во̂дповѣдно ихъ просьбѣ, дозволяла по̂дгорнути до себе Землѣ другихъ князѣвъ, що не вызнавали папу за голову церкви. Данило бажавъ поширити свою власть на сходѣ по Днѣпро, а на по̂вночи по межу властивои Литвы.
Взявся во̂нъ и до Пиньскихъ князѣвствъ. Пиньски̂ князѣ замѣрялись пригорнути до себе частку сусѣдныхъ зъ ними Рускихъ Земель и за се розпочато боротьбу спершу съ князями Луцкими и Пересопницкими, а дальше и зъ Даниломъ. Ско̂нчилось на тому, що вони по̂длягли по̂дъ Данило̂въ вплывъ, и хоча пото̂мъ заходилися, що бъ визволитися съ по̂дъ него, та марна була ся ихъ робота.
На сходѣ трапилася Данилови и вдача и невдача. Мешканьцѣ земелъ, що лежали на схо̂дно̂й межѣ Даниловои територіи и простягалися ажь по Днѣпро, не хотѣли держати въ себе за князѣвъ Руриковичѣвъ и лѣпше волѣли перейти по̂дъ Татаръ: се були мешканьцѣ Бѣлобережа, Возвягля, Чернятинцѣ и мешканьцѣ Сѣмоця,[1] Городка, Межибожа и всего По-
- ↑ Бѣлобереже — мабуть теперѣшнє мѣсточко Дубеньского повѣта. Въ лѣтописяхъ єсть ще и Днѣпрове Бѣлобереже, та й береги Луга, на передмѣстю Володимира Волыньского, називають Бѣлобережемъ.
Звягель зветься и теперъ у народу м. Новгородъ Волыньскій. Чернятино̂въ єсть ко̂лька: въ Заславскому пов. и въ Бердычѣвскому. Барсо̂въ каже, що Сѣмоць — се теперь село въ Заславскому повѣтѣ Семаки. Єсть ще Семаки на Подо̂лю и въ Житомирскому повѣтѣ.
