— Ходить о те у кого відповідна на се хата? — продовжав панок.
— Ато вже в нїкого иншого як у Казька Безносого! — роздало ся знов у товпі.
Казько Безносий хотїв виперти ся від того “вонору”, але його заглушили сусїди і не дали прийти до слова.
— В мене навіть лямпи нема — боронив ся сердега.
— То нїщо. Лямпу ми вам пришлемо.
— Ну а камфіна?
— І на камфіну дістанете.
— Ба, прошу панів — вмішуєть ся до розмови жінка Казька то всьо було би ладно, але як то в зимі зачнуть рипати ся, то менї всьо тепло з хати вирипають. Нехай би так пани ще щось вофірували на патики.
Панок зморщив ся, зробив гірку міну, але сказав:
— І на патики дістанете! А тепер щоб ви знали, що Казьо є від нинї головою читальнї. Оттут лишаємо вам книжки, а ґазети будете діставати з почти. Як котрий читальник буде потребувати доктора або адвоката то нехай зголосить ся в пана інспектора, а дістане даром. Від Войтка Кривого відберіть собі шафу і зложіть книжки. Тільки щоб ви знов там молока не тримали!
