до Мотя, то він вам так ладно голить, що й не можна лїпше!”
Я послухав і пішов.
Приходжу до “сальону” — нема нїкого, тільки з алькира чути дитинячі крики. По хвили вийшов з відтам Мотьо і попросив мене дуже чемненько сїдати. Я сказав йому, чого я прийшов, а він став нарікати, як то він тепер тяжко бідує. Жінка його поїхала до сестри а він сам мусить і дїти і господарство і гостей доглядати. Зацитькавши якось дитину, попросив мене присїсти ся до зеркала і зачав “операцію.” Наперед почав розробляти мило. Він взяв якусь стару надбиту вазу і пензель, котрим можна навіть двері малювати, розробив піну і став намилювати менї лице. На мене повіяло якимсь неприємним запахом козячого лою. Тепер Мотьо взяв бритву. Не вспів він однак і раз нею шарнути як в алькири вчинив ся крик і плач. Мотьо кинув мене і пігнав туди стрілою. Найстарший хлопчик посварив ся з молодшого дївчинкою і кинув єї в повний шафлик помий. Дївчинка дармо силували ся і бовтала ногами, але видобути ся не могла анї руш. Мотьо скочив між них як опарений. Зловив хлопця; вибив добре і нагнав в кут, а дївчинку витягнув з помий, вибив також і зачав єї передївати. Я за той час сидїв як на грани. Розроблене мило гризло мене неможливо, запах козячого лою по просту душив мене,
