свою сестричку, чіпав ся тепер кота. Він зловив його за хвіст і став вганяти за ним по цїлім “сальонї”. Нараз кіт, хотячи вирвати ся, метнув ся в гору та як раз скочив менї на плечі. Жидок тягнув його за хвіст на долину, а він дер ся по моїх плечах до гори. Пазурі його впинали ся в моє тїло і я аж сичав з болю, але рушити ся не міг, щоби не покалїчити ся бритвою Мотя, який не зважаючи на усе те, як найспокійнїйше в сьвітї голив мене дальше.
В кінци навіть і йому стало того всего за богато. Він перестав голити, вирвав з рук мучителя нещасного кота, шпурнув ним в кут і став гаманувати непосидючого жидка. Між тим кіт видрапав ся зі страху на піч, але так нещасливо, що струтив звідтам горнець з пірєм і за хвилю цїлий “сальон” зароїв ся дрібненько подертим гусячим пухом. Прошу увійти тепер в моє полеженє. В “сальонї” зробило ся темно, жиденята вайкотїли ріжними голосами, пух тиснув ся і в очи і в уши і в горло, а посеред тої темряви лїтав Мотьо як Марко в пеклї та проклинав і жиденята і кота і себе.
Мене пірвала зразу злість і лють, але опісля стало менї так сьмішно, що я мало собі боки з сьміху не понадривав. Коли я трохи успокоїв ся, взяв бритву і прилягши майже до самого зеркала, обголив ся сам перший раз в житю, зранивши ся всего три рази. Відтак умив сам лице і заплативши Мотьови (до сего часу
