ча Шимона Ґолопьонтского. А мусите знати, що я одинак у свого татуня, правного властителя 200 морґів поля та вийшовши тепер з бранки граю ролю сказати-б по польськи “кібіца на виданю” або як каже коротко нїмець: “іх бін цум габен.” Тому прошу уважати як і про що річ іде.
Мамуня і тїтка Лєвкадия, ті самі, що то все ще є панною, хоть їм вже минуло понад сорок лїт, та які на самі блянші, пудри і ружі видають річно цїлу пятьдесятку, так що за ті гроші можна-б обтинкувати що найменче чотири стодолї, отже мамуня і тїтка Лєвкадия кажуть, що я нїби те є во нїчого собі хлопець і людяний і маючий і з доброї фамілїї і фізіоґномія гідна, але як стану з панною до розмови “то нї в кут нї в двері” — анї руш не втну людяного слова. Ну та я те і сам знаю, але щож я на свою біду пораджу. Прецїнь в сьвятім письмі стоїть виразно, що Господь Бог сотворив Адама і Єву на се, щоб Його хвалили, Йому служили на Його славу жили і нїби теє во як то кажуть, заповняли землю. Але про се, щоб з собою розмовляли та якісь флїрти уряджували, нема в сьвятім письмі анї згадки. І я навіть сьвято переконаний, що коли-б Єва не була така цїкава та не заходила була в романси з вужами (тьфу! аж гидко згадувати) то нам було-б ся легче жило і не потребувалиб ми нинї
