— Бо то кромі елєґанції, шику і назскакуваня треба мати щей терпеливість. От знаеш, часом панна і сподобає собі тебе і любить тебе скрито, але не хоче сего виявити і ти мусиш дальше надскакувати і чекати терпеливо тої хвилї, коли она явно се вискаже і ущасливить тебе а…
Кіт між тим змінив свій первісний плян, він сповз назад в долину, перейшов на другий бік і став на ново драпати ся в гору поміж густу гірчицю і лободу, які не знати яким чудом тут виросли.
А знаєш — тарахкотїла дальше тїтка — оден молодець залюбив ся в одній паннї а она його навіть на очи не хотїла бачити, а він вічно єї надскакував, носив презенти, носив букети а она анї не подивила ся на нього. Вкінци щоб його позбути ся виїхала до Америки…
Кіт за той час переповз вже три чверти віддаленя, яке його дїлило від посьмітюхи, а бідна пташка не сподїваючи ся навіть, яка біда єї грозить, дальше заливала ся сьпівом, виводячи своє монотонне “покинь сани бери віз.” Тїтка за той час молола дальше:
А знаєш, що він зробив? Він поїхав за нею аж до Америки і доти єї надскакував, поки вона не стратила терпеливости і они вернули на родину як муж і жена. Видиш отже, мучив ся, поневіряв ся а таки вкінци зловив єї.
