Дня 23. березоля Бруховецкій пустивъ съ Переяслава універсалъ до правобережныхъ Украинцѣвъ. Во̂нъ оповѣщавъ, що йде на правый бо̂къ Днѣпра у слѣдъ выгнаного польского во̂йска и пильнує, що бъ правобережну Украину вызволити во̂дъ Татаръ, котри̂ по̂дъ проводомъ своєи вовчои спо̂лки съ Поляками руйнують край; та ослобонивши украиньскій наро̂дъ зъ ярма иновѣрныхъ Поляко̂въ, вычистити въ краю бурянъ, котрый поро̂съ мѣжь пшеницею и тодѣ сполучити въ одно лѣвобо̂чну и правобо̂чну Украину зъ державою єдиновѣрного Московского царя.
Бруховецкій усовѣщувавъ правобережныхъ Украинцѣвъ приставати до тыхъ, котри̂ воюють проти безбожного Тетери и розправитися съ Поляками, ще доки прийде Ромодановскій зъ Москалями и Калмыками и тымъ самымъ показати симъ спо̂льникамъ, що ихъ запомога зайва. Отакимъ робомъ Бруховецкій разомъ схилявъ наро̂дъ на московскій бо̂къ и выливавъ цеберъ холоднои воды на народне прямованє до Московщины: во̂нъ вказувавъ, що зъ московского во̂йска таки̂ по̂дсобники, съ котрыми красше вкупѣ довго не перебувати.
Выдавши сей універсалъ, Бруховецкій перевѣзся за Днѣпро бо̂ля Сокирнои[1] и вырядивъ въ Черкасы лубеньского полковника Гамалѣю. Лубенцѣ спалили Черкасы за те, що вони держалися Польщи. Така сама доля постигала и инши̂ мѣста и мѣсточка, котри̂ покорилися Польщѣ бо̂льшь съ переполоху, нѣжь во̂дъ прихильности. Мо̂цнѣйшь всѣхъ тримався Польщѣ Чигиринъ, де перебувавъ Тетера. Були помѣжь Чигиринцѣвъ таки̂, що потайно запрошували Бруховецкого, що бъ вызволили ихъ во̂дъ Тетери; та були жь и таки̂, що засылали до Чернецкого, що бы выручивъ ихъ во̂дъ гетьмана зъ московского боку.
Бруховецкій зъ Сокирнои по̂славъ у Кієвъ до воєводы Чаадаєва, прохати во̂йска и гарматъ. Съ Кієва вырядили берегомъ Днѣпра урядника надъ гарматами чужинця Страсбуха: не довелося одначе Страсбухови до̂йти до Бруховецкого. Бо̂ля села Копыснико̂въ перестрѣвъ єго и розбивъ хоружій Иванъ
- ↑ Тепереньки село въ Черкаскому повѣтѣ, въ Кієвщинѣ.
