Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 35 —

мѣсто, а въ бо̂къ вырядивъ частину во̂йска, спиняти повставше поспо̂льство: одна частина рушила на Умань, де сидѣвъ Запорожець Сацько Туровець зъ своими сѣчовиками и съ царскими ратниками по̂дъ урядомъ майора Свиньина. Друга частина попростувала до Лисянки,[1] де по̂дъ урядомъ якогось Гладкого зо̂бралася ватага зъ семи тысячѣвъ поспо̂льства.

Якъ то̂лько Чернецкій вырушивъ съ по̂дъ Канева на Корсунъ, Бруховецкій у слѣдъ єму вырядивъ Сѣрка и Косагова, а полковникамъ Матвѣю Шульзѣ и Пилипу Стрѣлѣ велѣвъ ити по̂дъ Лисянку, до Гладкого. Се було на ко̂нци мая. Шульга и Стрѣля прогнали съ по̂дъ Лисянки Поляко̂въ и подкрѣпили ватагу Гладкого. Сѣрко и Косаговъ, не доходячи за 25 верстовъ до Корсуна, прочули, що на по̂дмогу Чернецкому йде свѣжа орда: вони взяли въ бо̂къ, перестрѣли орду, розбили єѣ и прогнали назадъ, а сами̂, не заходячи въ Корсунъ, звернули на Умань, що бъ злучитися съ повставшими проти Польщѣ Надднѣстряньскимъ, Кальницкимъ и Уманьскимъ полками, та тодѣ вже въ купѣ зъ ними рушити до Корсуна проти Чернецкого.

Тымъ часомъ Корсунцѣ вырядили потайно гонцѣвъ до Бруховецкого: повѣдомляли єго, що вони бажають лишитися по̂дданками Московского царя и прохали прислати до нихъ во̂йска, а вони перебють нѣмецку залогу, котру лишивъ у Корсунѣ Чернецкій, и выдадуть Бруховецкому усѣхъ уряднико̂въ. Вони вельми нарѣкали на Чернецкого за те, що во̂нъ замѣсць платы Татарамъ, не заперечивъ забирати людей въ неволю. Бруховецкій потайно во̂дповѣвъ Корсунцямъ, що прийде до нихъ самъ заразъ, якъ то̂лько надо̂йде до него свѣже во̂йско. Бруховецкій чекавъ єго зъ лѣвого боку Днѣпра и сподѣвався, що Косаговъ и Сѣрко приведуть съ по̂дъ Умани ватагу повстанцѣвъ.

А Чернецкій тымчасомъ лютувавъ надъ Ставищемъ; во̂нъ вельми озвѣрився на него ось за що. Коли король ходивъ на лѣвобережну Украину, Ставищане заприсягли на вѣрно̂сть; коли жь течія повстаня розлилася на Правобережѣ, Ставищане перебили польску залогу, не даючи помилованя и раненымъ Полякамъ, котри̂ були въ шпитали; зложени̂ въ Ставищѣ во̂й-

  1. Село Звенигородского повѣту въ Кієвщинѣ.