Прохаючи завести на Украинѣ воєводъ и московскій ладъ, Бруховецкій догоджавъ тымъ Москвѣ, але тымъ самымъ вменшавъ свою власть, бо повиненъ бувъ поступитися воєводамъ значною частиною гетьманьского кермованя въ Украинѣ. Теперь во̂нъ бажавъ, доки ще не наѣхали воєводы, нагарбати собѣ и своѣй козацко̂й старшинѣ зъ мѣщанъ и съ посполитыхъ, яко мога бо̂льше, тыхъ податко̂въ, котри̂ мусили во̂до̂йти по̂дъ воєводске урядованє.
Старшина и полковники зъ гетьманьского наказу пустилися збирати оти̂ подарки; збирали ихъ грабованємъ, надсилємъ и бо̂йкою. Гетьманъ оподаткувавъ маєтности духовеньства и монастырѣвъ, во̂дбиравъ землѣ и млыны у декого зъ властителѣвъ. Нарѣканя и жалкованя до̂йшли въ Кієвъ, до воєводы Петра Шереметева; во̂нъ запытавъ гетьмана: зъ якои речи збираються таки̂ подарки, орудованє котрыми не належить до гетьмана. Бруховецкій затявся, во̂дповѣдавъ, що податки збирають безъ єго волѣ и що во̂нъ выдавъ універсалы, наказуючи, що бы нѣхто не збиравъ на него податко̂въ, а збиратимуться вони свого часу въ царску казну. Тымъ часомъ, коли царскій дякъ Евстратъ Фроловъ прибувъ у Кієвъ, такъ єпископъ Методій и кієвскій полковникъ, а слѣдомъ за ними и Шереметевъ говорили єму: треба, що бъ переписчики доходовыхъ „стацій“ (податко̂въ) по царскому наказу швидше прибули въ Украину: мѣщане радо, не змагаючись, платитимуть податки цареви, що бы козаки и козацка старшина не втручалися до нихъ. Коли жь до Семена не прибудуть царски̂ переписчики, що бь обписати людей й оцѣнувати худобу, такъ гетьманъ съ полковниками и старшиною зберуть всѣ податки, а мѣщанъ и всѣхъ украиньскихъ мешканцѣвъ лишать на цѣлый ро̂къ ограбоваными и голыми. И середъ народу тодѣ вже стала почуватися неприхильно̂сть до гетьмана Бруховецкого, котрого выбираючи, вважали яко оборонця вбогихъ проти заможныхъ и простыхъ проти значныхъ. Въ ро̂жныхъ мѣстахъ и селахъ почали сходитися „купы“. Одна така самово̂льна купа зо̂йшлася въ гадяцкому повѣтѣ по̂дъ рукою слобожанина Ивана Донця. Бруховецкій звелѣвъ ту „купу“ розо̂гнати: за се єго похвалено зъ Москвы.
Бо̂льшь всего не йшло на ладъ у гетьмана зъ московскими воєводами. На Шереметева Бруховецкій жалився, нѣ бы
