він її визнавав, не могла притримати його огалу, а віддалення від світу перетворило цю опалу у правдомовність, що межі собі не знала. Він знетямився: прилюдно, в цирку, дивлячись як вкрита коштовними клейнодами Береніка пестливо схиляє голову на Титове плече, він крикнув до цісарського сина, що римський нарід шанує ще родинні чесноти й що вид його залицянь непутить йому душу.
У відповідь на його слова в багатьох місцях цирку розляглися гучні оплески, та ж незабаром Герасова голова розлучилася з тілом, а майно його Веспасіян віддав під опіку Procuratora a rationibus, себто міністра скарбу.
— Я сам порадив Герасовим дітям, — казав Гельвідій — щоб вони позивалися за батьківську спадщину, а перш ніж позивачі стануть перед сенатом, претор вирішує справу. Вчора говорили зі мною Веспасіянові прибічники, бо його грошолюбство лякається попустити цю здобич… Сьогодні в базиліці Марко Регул, цей Неронів шепотинник, та прибічник, протягом трьох поворотів водяного годинника обпльовував своєю отруйною спиною Герасову пам'ять, а гідний свого великого дядька юнак, Пліній Секунд, ставав у обороні його дітей…
Змовк на хвилину Гельвідій і обтер краплину поту, що спливала йому з смуглявого чола.
— Кажи далі, — прошепотіла Фанія.
