Сторінка:Міртала.djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

не радила; перед примхами цього пролисого юнака доводиться поступатися навіть старому Веспасіянові й красуневі Титові; вимагає він тепер, здається, щоб послано його на війну з Аланами. Бо ж заноситься на війну. Недарма отже в Сіцілії випав червоний дощ, а у Веях народилося порося з пазурями, мов у шуліки! Недоля зависла понад Римом. А ти, преторе, майся на бачності. Чула я, що ти страшенно образив богів своїм присудом у справі Герасових дітей. Два дні проти цього за Веспасіяновим столом хтось зненацька поспитав: чому це чудова Фанія не з'являється ніколи на двірських зборищах? Віщують за цісарський едикт, що зрокує філософів на вигнання з Риму. Центій розвівся з своєю дружиною Флавією, а її, кажуть, євреї навчили почитувати віслюка з козячою головою. А чи ви чули за коштовного персня, що придбав Тит для Береніки десь аж на Сході? Жодна римлянка не мала ніколи таких коштовних клейнодів, як ті, що ними Тит приоздоблює свою єврейську коханку.

Теревенячи все оце, вона великими ковтками вихиляла чари вина й, ущедривши приязними словами преторову родину, раз-у-раз рухлива і весела, бо ж до руху спонукало її ще й цуцинятине скавчання, вона залишила, нарешті, Гельвідієву господу.

Не тямила цілком, що залишає позад себе зблідлі з суму та гніву обличчя.