Сторінка:Міртала.djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що в преторському будинкові зорила часто на неї похмурими й отруйними поглядами. Вона заздрила, що її пані Фанія така доброзичлива до Міртали, й лякалася, що її заступить оце єврейське дівча з Затибря.

— На допомогу, Бабасе! — гукнув Сілас до чоловіка, що вибіг на цей момент із шинку. — Маєш довші й прудкіші за мої ноги; витягни но їх, Бабасе, й допоможи мені та Хромії впіймати цю гадюку, що вилізла з гадюцького кодла.

Сильна, мов залізна, Бабасова рука спала їй на плече, а заросле в чорне волосся носієве обличчя дхнуло на неї смердячою цибулею та вином. З другого боку хапався вже її пасу в'юнкий Сілас, а поперед неї, з розчухраним волоссям та розпаленими очима, правдивий образ п'яної шалапути, вискочила Хромія й простягала вже свої розчепирені скарючені, вкриті блискучими срібними перснями пальці до її обличчя.

— Не дряпай її, Хроміє, — кричав Бабас, — доки пильненько не призирнемося до неї за світла, що горить у шинку!..

— Навпаки! за-ради всіх моїх і твоїх богів! дряпони по її обличчі своїми пазурями стільки разів, скільки асів заробітку відбирає в мене щоденно її батько, Менохім!..

Раптом над трійкою людей, що вже тягли свою здобич, розлігся голосний та дзвінкий чоловічий голос: