була найліпша тварина, що будьколи водилась у світі. Хазяїн, глянувши на Росінанта, не знайшов його й наполовину таким гарним, як казав Дон-Кіхот, і, поставивши коня в стайню, повернувся до хати довідатись, чого треба гостеві, з якого тимчасом знімали зброю жінки, що вже помирилися з ним. Знявши панцер, вони ніяк не могли звільнити його від невдалого шолома, прив'язаного круг шиї зеленими стрічками, які треба було б різати, бо розв'язати вузли було неможливо. Дон-Кіхот нізащо не хотів погодитись на це і просидів цілу ніч з шоломом на голові, являючи собою найкумеднішу та найнезвичайнішу фігуру, яку лише можна уявити. Коли з нього знімали зброю, він говорив присутнім:
— Кінь мій зветься Росінант, a я звуся Дон-Кіхот Ламанчський. Я не хотів викривати своє ім'я, поки не викриють його мої подвиги, вчинені вам до послуг. Але настане час, коли ви, сеньйори, будете наказувати мені, а я буду коритись вам, і міць моєї руки потвердить моє бажання служити вам.
11
