Перейти до вмісту

Сторінка:М. Григорович. Як Ірландія здобула собі волю (1924).djvu/60

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1916 р. Опинившись серед инших арештованих повстанців в англійській тюрмі, він щасливо з неї втік, урятувався від переслідування англійської поліції й переїхав до Америки. Тут він з цілим запалом свого еспансько-ірландського темпераменту, з цілим завзяттям своєї молодечої та ентузіястичної натури присвятив себе пропаганді ідеї «безпосереднього ділання». Безупинно й безнастанно, з залізною послідовністю, на прилюдних вічах і на таємних засіданнях, в Америці та в Ірландії (бо він, не боячись за своє життя, їздив і туди), — він раз-у-раз виступав за остаточне відокремлення Ірландії від Англії й за утворення самостійної ірландської республики.

Його щирість, запал і хист скоро здобули йому величезний вплив у всіх ірландських кругах, і останній період в історії боротьби Ірландії за свою волю є нерозривно звязаний з іменем Де-Валери.

X.
Кінець світової війни й заложення ірландського революційного парламенту. — Три рони відвертої війни з Англією. — Ірландська Вільна Держава. — Закінчення.

Неуспіх великодного повстання 1916 р. остаточно показав провідникам ірландського національного руху, що всі надії на чужу допомогу треба залишити, а натомісць присвятити