куційний корпус так лютував, що хіба поводження Поляків у Східній Галичині та московських большевиків на Східній Україні може дати про той час де-яке поняття.
Ірландські домашні вогнища вдень і вночі були предметом систематичних ревізій. Тут і там виборці гинули від баґнету чи кулі. Тисячами поривано мущин і насильно волочено до англійських вязниць. З перестраху жінок і дітей роблено собі нелюдську забаву. Заборонялося засновувати товариства з характером національним, політичним, виховуючим чи промисловим. Приналежність до тих товариств признавалася злочином. Знесено право прилюдних зборів, замкнуто рот незалежній ірландській пресі. Членів революційного парламенту проголошено злочинним союзом; усіх їх, за виїмком двох, кілька разів поривано й вязнено в англійських казематах. Багато Ірландців тоді померло через тюремний режим, а сімох видатних Ірландців замордували англійські жандарми.
Та не треба думати, що Ірландія мовчки й терпеливо зносила ці знущання. Військова сила Англії могла знищити Ірландців, але не могла відібрати їм фактичної урядової влади, яку вони мали в краю з моменту проголошення ірландської незалежности. Члени «Dail Eirean» сиділи по тюрмах, але іменем Dail Eirean творились в Ірландії суд і росправа. Цілу англійську урядову машину обезвладнено й зроблено зайвою. Існували англійські суди, але не мали кого судити. Всі справи йшли до ірландських судів, установле-
