Ця сторінка вичитана
Розлютувався лютий надаремне:
скоро з стріх закапає вода,
вийде в поле віл під'яремний,
і я помандрую, як Сковорода.
Передо мною відкриті всі дороги
[не обмину й мишачої нори] —
понесу в саквах своїх убогих
сіромахам на вихліб дари.
Бідний сам, я не йду на хитрі влови:
З серця в серце наллю я пісень, —
хай і в них блакитніє новий,
осяйний, безсмертний день!
1922
