— Ще й напоіти шампанським, додав Целаброс.
— Я шампанського не люблю. Я люблю старе токайське, сказала Бородавкина з елєґантною міною.
— Але тут певно не дістанемо старого токайського, обізвав ся позад іх Бородавкин. Тут тільки пиво дуже добре.
— А ти вже і знаєш, де пиво добре? сердито сказала Бородавкина.
— Ого. Я знаю, де раки зимують. Ходім обідати, бо я страшно істи хочу, сказав Бородавкии. Що набрали своіх наідків, то все чисто поіли і все повипивали.
— Повипивали усе чисто, а міні нічого но зоставили! крикнула Бородавкина.
— Бо не сподівались, що ти прибудеш до нас в гості, сказав іронічно Бородавкин.
Надійшла і Христина з залізно дорожними урядниками. Всі пішли парами до буфета. Мурашкова якось зосталась позад усіх. Целаброс несподівано вхопив іі за руку і як пявка впив ся в іі руку горячими губами. Мурашкова почула жар в руці, у всему тілі і трохи не зімліла.
— Йідьте сьогодня в вечері до дому, а то я пойіду, як ви зостанетесь в Одесі, тихо сказала вона єму над ухо.
— Не можу, не можу! Ви мене неначе привязали до себе, ще тихше обізвав ся він.
— Йідьте, бо я зараз втічу звідсіля, пойіду трамвайом в Одесу, а звідсіль в Кишинев, сказала вона.
— Пойіду, коли ви того хочете, сказав Целаброс.
— Забожіть ся, що пойідете! Аристіде, не мучте мене! сказала Мурашкова.
Огонь палив іі. Морське повітря не гасило того огню, а неначе розпалювало єго.
— Присягаюсь, божусь, що пойіду, тільки любіть мене і нікого більше; мене, мене одного, сказав Аристід.
