величкими домами, невеличкими крамницями, котрі неначе виглядають з зелених априковозових садів.
На Великий-Фонтан ходять од Одеси пойізди узенькоі залізноі дороги, котра вєть ся поміж віллями, хуторами та садками до самого манастиря.
На Великому-Фонтані найлучше купання в морі. Сюди другого дня після гулянки на Малому-Фонтані перейіхали і стали в манастирській гостинниці Раіса Михайлівна Навроцька Сагліна з своєю дочкою Манею та з Санею. Разом з ними прийіхала й Мурашкова.
Сонце стало на вечірньому прузі. Широка тінь од гостинниці впала на зелену траву. Під стіною гостинниці стояв застелений стіл. На столі стояв самовар. Коло стола сидів старий Харитон Кирилович Навроцький. Він прийіхав з Кишинева одвідати свою сімю. Проти єго сиділа єго жінка Раіса Михайловна. В гостинниці було душно. Навроцькі вийшли пити чай на двір, на сьвіжий воздух. Навроцький скинув картуз і обтер піт на лобі хусточкою. На низько обстриженій єго голові вже подекуди блищала сивина. Повне кругле лице було бліде. Карі великі очи були спокійні, флєґматичні. Раіса Михайлівна, друга жінка Навроцького, була багато молодша од чоловіка. Темні блискучі очи, чорні рівні брови, виразні бліді випнуті губи ще й тепер натякали, що вона молодою була дуже гарна з лиця. Ще як вона була малою, мати не давала ій йісти мяса, годувала молочком, паляничками та кондіторськими сухарцями, щоб з неі вийшла дуже делікатна панна, з тонкою талією. Раіса виросла делікатна, тоненька, як очеретина, але за те вона мала мало крови, слабіла нервами, стала вередлива, нервозна, навіть зла. Тижнями вона лежала в своій одпочивальні, слабуючи нервами; нікому в домі не можна було тоді гуркати дверима, голосно говорити, навіть сту-
