Сторінка:Над Чорним морем (1891).pdf/274

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

трохи не закутаною в покривці так, як оця мебіль в гостинній.

— Може ти думаєш вінчатись на предмісті за містом, в тій церкві, де вінчають ся стрижені панни? крикнула Навроцька.

— Таки й думаю там вінчатись. Ви одгадали мою думку, сказала Саня.

— Говори-ж з нею! крикнула Навроцька до Навроцького і тільки руки розвела.

В Кишиневі є давний звичай: як священик обводить молодих в вінцях кругом аналоя, то перед веде перед священиком мати молодоі з убраною в квітки сьвічкою в руках. Навроцький Господи як хотілось виступити публично в тій роли, в багатому уборі, в брилянтах, і доконче в соборі. Саня очевидячки ставила діло так, що Навроцький не прийшлось би себе показати перед людьми.

— Чого-ж ти мовчиш, неначе не до тебе пєть ся? крикнула Навроцька до мужа.

— Бо таки не до мене. Мині байдуже, хоч вінчайтесь в Бендерах, аби повінчались, обізвав ся Навроцький і пустив дим з сиґари через усей стіл.

— Саню! вінчай ся в собори, бо ми на смерть полаємось, обізвалась Навроцька, і іі губи задрижали, а щоки зблідли.

— Ні за що в сьвіті не буду вінчатись в соборі! Я не люблю виставляти себе на показ, сказала спокійно Саня.

— Я виіду в Одессу, втічу від твого весілля, не доводь діла до скандалу! говорила Навроцька, згорнувши руки. Іі груди піднімались високо; вона важко дихала.

Навроцький бачив, що непереливки.

— Треба пускатись на дипльоматичні хитрощі, нічого не поможе, подумав він.