— „Мудра Хатун Хуррем відповіла отсі слова: „О мудрий муфті Пашасаде! Чи ти зустрічав у Корані наказ, що жінки мають закривати обличча? Бо я читала уважно кожду стрічку св. читанки Пророка і не бачила того...“ — А вчений муфті Кемаль Пашасаде відповів: „Але чи бачила ти, о Хатун, таємничі знаки в Корані?“
— „А що відповіла мудра Хатун Хуррем?“
— „Мудра Хатун Хуррем відповіла отсі слова: „Я бачила таємничі знаки в корані, о мудрий муфті Пашасаде. Навіть великий учений Мугієддін Сірек говорить про тебе, що всі науки зійдуть до гробу з тобою, жий вічно! Але чи ти можеш, о муфті, з чистою совістю запевнити, що в тих знаках, яких ніхто не відчитав досі, єсть наказ, щоб жінки закривали обличча? Чиж міг пророк дати такий наказ, коли Аллаг не наказав квітам закривати білих і червоних платків обличча їх?“[1]
— „А що на те відповів мудрий Кемаль Пашасаде?“
„Мудрий Кемаль Пашасаде відповів по правді отсі слова: Я не можу з чистою совістю запевнити, що в тих знаках єсть наказ Пророка, щоб жінки закривали обличча. А Мугієддін Сірек як луна повторив його слова. Гдовго мовчали учені улєми...“
Між зібраними теж запанувала довша мовчанка. Кождий з них обдумував можливі наслідки впливу такої султанки на уряд і своє становище.
Перший промовив Капуаґа:
— „Тепер треба нам ще тільки знати, чи Мугієддін і Пашасаде вірно повторили Падишахови свою розмову з нашою Панею. І що додали? І що на все те сказав великий султан?“
— „Се напевно знає спритний Ібрагім-паша,“ сказав Кісляраґасі.
— „Може і знає, але не скаже,“ відповів розумний Грек, що був у великих ласках в султана.
— „Чому?“ загуло з усіх боків. „Адже Кісляраґасі сказав, що знав!“ — „І ти також слухав!“
{{{pagenum}}}
- ↑ Автентичне: Та жінка Сулеймана не носила заслони і навіть давалася портретувати чужим малярам.
