Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/217

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


і ждали на поміч, на дорогу. Спритна служба Султанки вже вміла пізнавати людей з її країни й давала їм окрему милостиню. А вони рідним словом подяку Султанці складали і слезами прощали, піднесеними руками благословляли.

І в пятницю рано, в турецьку неділю, третого тижня місяця Хаваяя, молода султанка Ель Хуррем з палати на молитву в мошею шестернею білих коней, у золотій кареті, зі сторожею кінних яничарів виїзджала.

Вже виїхала за брами султанського сераю і по боках карети два рівні ряди яничарів на буланих конях грали-скакали, як слуги Султанки милостиню роздавали. А втім якась жінка старенька, в убогім одязі чужинецькім, із ряду бідних жінок виступала, незначно знак хреста святого на себе клала, проміж коней яничарів прорвалась, з плачем і з грошем у руці: — „Настуню, дитино моя!“ — закричала і біля золотої карети султанки, на слідах її колес, на дорозі впала.

А молода султанка Ель Хуррем голосно скричала, золоту карету свою задержати казала, сама скоренько з повозу висідала, пішки до старої жінки підступала, в дорогих шатах своїх на землю біля неї клякала і плачучи по руках цілувала.

— Чи добре тобі тут, дитинко моя, стара мати питала.

— Дуже добре, мамо, Настуня сказала і як від великого тягару глибоко віддихала, свою рідну матір до карети взяла і до палати завернути казала.

Мовчки плакали обидві в золотій кареті найбільшого султана Османів, аж поки не вступили у прекрвсні кімнати Ель Хуррем.

А по цілім сераю і по всій столици мов лискавка рознеслася вістка, що Бог знає відки прийшла убога теща Сулеймана і що з рядів жебрачих, під муром палати, взяла її в султанські кімнати султанка Роксоляна. У богатих родах башів і везирів закипіло обурення, горяче як окріп...

Але улєми і проповідники святої читанки Пророка представили народови як взірець доброти поведеняя Султанки супроти матери. І тільки ще вище підносилися руки убогих, що благословили молоду матір принца Селіма, до котрого зараз завела Настуня свою рідну матір, щоб показати їй внука. Радости матери не було кінця. Цілувала дитя і раз-ураз хрестила, а все тішилася, що він здоровий і гарний...

— А як ти живеш з иньшими його жінками? питала.

{{{pagenum}}}