Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/302

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


себе. Бо ставши своєю красою жінкою Султана виключно своїм блискучим умом і волею стала вона необмеженою панею двора і великої держави. Була безоглядна як її час. Але серце мала добре і скарбів свого мужа часто уживала на зменьшення людського терпіння. Була благородна, скромна і велика, мимо своїх гріхів, котрі тяжко спокутувала сама і її потомство.

Для тих, що зацікавляться особою Роксоляни, подаю тут деякі найбільш доступні жерела про неї:

1) Hammer: Geschichle des Osmanischen Reiches, groesstenteils aus bisher unbenuetzten Handschriften und Archiven. Друге, поправлене, видання, Пешт, 1834. Головно Том ІІ-ий. (Але для пізнання Туреччини треба перечитати всі томи). Се величезний і дуже докладний твір німецького ученого. Історики інформували мене, що, хоч тому творові вже сто літ, то він все ще належить до найлучших.

2) Niemcewicz: Zbior pamiatek о dawnej Polsce. Warszawa, 1822. Том II.

3) Szajnocha: Sxkice historyczne. III.

4) Zegota Pauh: Starozytnosci galicyjskie, 1840. Він цитує в оригіналі реляцію венецького посла Петра Брагадіно про Роксоляну з 1526 p.: „questa domna di natione Rossa, giovine, non bella, ma grassiada...“

Те, що пише італійський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, значить, що та пані, по народності Русинка, не була гарна, але приємна. Та кождий має своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашім „Національнім музеї“ у Львові, роботи італійського майстра, вказує, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже спокійна з вигляду,- така спокійна, що успокоюе навіть погляд на її портрет. Кромі сего прегарного портрета Роксоляни, бачив я ще оден, роботи німецького артиста, на котрім крісло її й буквально весь її одяг висаджені великими перлами. В нашім Національнім музеї є два її портрети.

5) Польський посол Твардовський, який був у Царгороді в 1621 р., чув від Турків, що Роксоляна походила з Рогатина. Инші вістки кажуть, що вона походила зі Стрийщини; Гославський пише, що з містечка Чемерівці на Поділлю[1]

Наша народня традиція, яку пригадую собі ще з діточих літ, вяже її походження з Рогатином, що підтверджує привезене Твардовським свідоцтво Турків, яким та їх султанка мусіла глибоко вбитися в память — з ріжних причин.

6) 3 белєтристичних опрацьовань теми відома мені історична повість „Роксоляна или Анастазія Лисовская“, печатана в „Подольскихъ Епарх. Вѣдомостяхъ“ з 1880 р., мала поема Старицької, печатана в Київі й лібретто до опери Д. Січинського, печатане в Станиславові.

298

  1. A owaz to Roksolanka
    Co to trzesla calym Wschodem,
    Byle nasza Podolanka
    Z Czemerowiec rodem.
       М. Goslawski, „Podole“ (II).