себе. Бо ставши своєю красою жінкою Султана, виключно своїм блискучим умом і волею стала вона необмеженою панею двора і великої держави. Була безоглядна як її час. Але серце мала добре і скарбів свого мужа часто уживала на зменьшення людського терпіння. Була благородна, скромна і велика, мимо своїх гріхів, котрі тяжко спокутувала сама і її потомство.
Для тих, що зацікавляться особою Роксоляни, подаю тут деякі найбільш доступні жерела про неї:
1) Hammer: Geschichte des Osmanischen Reiches, groesstenteils aus bisher unbenuetzten Handschriften und Archiven. Друге, поправлене; видання, Пешт, 1834. Головно Том II-ий. (Але для пізнання Туреччини треба перечитати всі томи). Се величезний і дуже докладний твір німецького ученого. Історики інформували мене, що хоч тому творови вже сто літ, то він все ще належить до найлучших.
2) Niemcewicz: Zbiór pamiątek о dawnej Polsce. Warszawa, 1822. Том II.
3) Szajnocha: Szkice historyczne. III.
4) Żegota Pauli: Starożytności galicyjskie, 1840. Він цитує в ориґіналі реляцію венецького посла Петра Браґадіно про Роксоляну з 1526 р.: „questa domna di natione Rossa, giovine, non bella, ma grassiada..“
Те, що пише італійський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, значить, що та пані, по народності Русинка, не була гарна, але приємна. Та кождий має своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашім „Національнім Музею“ у Львові, роботи італійського майстра, вказує на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже спокійна з вигляду, — така спокійна, що успокоює навіть погляд на її портрет. Кромі сего прегарного портрету Роксоляни, бачив я ще оден, роботи німецького артиста, на котрім крісло її й буквально весь її одяг висаджені великими перлами. В нашім Нац Музею є два її портрети.
5) Польський посол Твардовський, який був у Царгороді в 1621 р., чув від Турків, що Роксоляна походила з Рогатина. Инші вістки кажуть, що вона походила зі Стрийщини; Ґославський пише, що з містечка Чемерівці на Поділлю.[1]
Наша народня традиція, яку пригадую собі ще з діточих літ, вяже її походження з Рогатином, що підтверджує привезене Твардовським свідоцтво Турків, яким та їх султанка мусіла глибоко вбитися в память — з ріжних причин.
6) З белєтристичних опрацьовань теми відома мені історична повість „Роксоляна или Анастазія Лисовская“, печатана в „Подольскихъ Епарх. Вѣдомостяхъ“ з 1880 р., мала поема Старицької, печатана в Київі й лібретто до опери Д. Січинського, печатане в Станиславові.
- ↑
A owaź to Roksolanka
Co to trzęsła całym Wschodem,
Była nasza Podolanka,
Z Czemerowiec rodem.
М. Gosławski, „Podole“ (II).
