Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/303

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


7) Кромі того відомо мені, що в бібліотеці одного з італійських університетів знаходиться по латинськи написана книжка про Роксоляну п. з. „Roksolana uхог Suleimani“. Я робив усякі можливі заходи, щоб одержати ту книжку до перечитання, але мені не удалося. Звертаю увагу будучих наших письменників, що для докладного пізнання тої епохи і теми треба пізнати і сю працю.

8) Кромі згаданих тут праць, які я міг роздобути, користав я ще з ріжних инших історій східних держав, з описів подорожників, з докладних мап Стамбулу і т. п. А шлях, котрим Татаре гнали Роксоляну в ясир, відбув я в деякій частині возом в часі війни і приглядався, очевидно зміненій тепер, природі тих околиць. Кромі того мав я в часі війни нагоду докладно оглянути Рогатин, церковцю св. Духа й околицю, бо недалеко відтам стояв довший час Кіш Українських Січових Стрільців, у якім я працював при його Пресовій Кватирі. Народне передання про Роксоляну, писана історія про неї й особисті вражіння з місць, на котрих вона перебувала, зложилися в моїм умі й уяві на сю працю.

9) До орієнтації в релігійних поглядах і почуваннях послужили мені м. и.: „Причинки до історії фільософії середновічча, тексти й розсліди“, видані професорами Баймгером зі Штрасбурґу й Гертлінгом з Мінхену, особливо том VI, часть 3: Д-ра Ґеорга Ґрінвальда: „Історія доказів на істнування Бога в середновіччу аж до кінця високої схолястики“, Мінхен, 1907.

10) Д-ра Мартіна Вітмана: „Становище Св. Томи з Аквіну до Авенцеброля (Ібн Ґебіроля)“, Мінстер, 1900.

11) Проф. Рауля Ріхтера: „Фільософія релігії“, Липєьк 1912

12) Д-ра Е. Люца: „Психольоґія Бонавентури“, Мінстер, 1909.

13) До психольоґії релігійних почувань взагалі — твір Віліяма Джемса „Релігійний досвід в його ріжноманітности, матеріяли і студії до психольоґії й патольогії релігійного життя“, Липськ, 1907 ( в німецькім перекладі).

14) Розуміється, уживав я також повного перекладу св. Письма мусулман, „Корану“ й особливо цікавих турецьких приповідок, котрих назбирав значну скількість з ріжних творів.

15) 3 українських працѣ користав я з великої історії проф. М. Грушевського, зі студій про старий Львів д-ра Ів. Крипякевича, з історії Туреччини (Кримського, з ріжних томів Записок Наук. Тов. Шевченка у Льівові і и.

16) Святоафонські легенди взяв я з російських творів про монастирі на св. Афоні. Виписки з тих творів десь заподілися в моїх подорожах, тому не подаю їх заголовків.

Будучий автор, котрий схоче докладніще опанувати тему, мусітиме знати особливо перську мову, бо культура на султанськім дворі була в тім часі більше перська ніж турецька й навіть арабська.

В Галицько-руській бібліографії Еміліяна Левицького, записано, що маємо ще невелику „політично-історичну“ драму „Роксоляна", печатану в Коломиї в 1869 р. (ст. 77), рецензія на неї була в 22 ч. львівської „Правди“ з 1869 р. Але я на жаль не міг роздобути тої драми.

Про такі відомі твори як Буркгарда, Хлендовського й инші не згадую докладніще. Взагалі до сеї теми треба вжити також творів,

299