Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


граючи кіньми. Се видовище лредставляло напад розбишак на каравану й оборону її паломники, заосмотрені в довгі палиці, відганяли напасників. І похід вже спокійно посувався дальше.

В середині каравани, під охороною сильної сторожі війська, несли два міцні мули гарну, як павільон різьблену, лєктику з темного дерева. Дах тої лєктики був на золочених стовпах. На верху її блистів золотий півмісяць. По обох боках мала лєктика по три відчинені вікна, а з переду і з заду по одному. Всі вони заосмотрені були занавками. На пухких подушках чудової лєктики сидів малий синок султана, що представляв батька: сам султан тільки духом ішов з караваною.

На вид престолонаслідника велике одушевлення опанувало народ. Але він тільки рухами очей і рук а не криком давав вислів своїм почуванням, щоб голосним криком не злякати малого принца з крови Падишаха.

І тільки тихий шепіт ішов в народі мослємів: „Се Мустафа, первенець султана Сулеймана...“

Був се перший член семї Падишаха, якого Настя побачила в столиці султанів. Гарне, живе дитя.

За лєктикою йшов довгий ряд тяжко навантажених мулів. Кождий з них двигав крім двох скринь ще якийсь дивоглядний, чотирогранний прилад з павиними і струсиними перами. Всі ті тягарі покриті були дорогоцінними шалями.

За мулами знов їхала сильна військова сторожа. А за нею инші члени святої каравани і маса народу.

Весь той мальовничий похід сунув у напрямі до пристані, де мав переправитися на азійський беріг, до Скутарі.

II.

За той час Вірменин і Ґенуенець кудись ходили. Мабуть шукали нічлігу для себе і для свого жіночого товару. А може шукали покупців, бо філія їх фірми мусіла вже давно приготовити нічліг для свого „товару". Може й відповідних покупців знайшла і Вірменин та Ґенуенець тільки для переконання ходили кудись.

Настуню якось сильніще заболіло серце на думку про тяжку долю, яка жде невольниць. Не журилася чомусь собою,

70