способами виробництва і найкращими технічними навичками, були основними центрами суспільного прогресу в VIII—IX ст.
Розвиток економіки викликав зміни в суспільному житті слов'янського населення. Замість невеликих поселень VI — VII ст., мешканці яких вели спільне господарство і в яких існував колективний розподіл продуктів общинного господарства, у VIII—IX ст. з'являються великі поселення, на території яких виступають індивідуальні господарства. Соціальна структура слов'янського суспільства зазнає значних змін. Родова сімейна община з її первісним колективізмом поступово відживає і у VIII—IX ст. формується нова соціальна організація — територіальна (сусідська) община, в якій індивідуальна власність малої сім'ї на житла, знаряддя праці та продукти виробництва поєднувалась зі спільною власністю на землю.
Незважаючи на значні зміни в розвитку соціально-екононічного і політичного життя слов'янського населення, на процеси класоутворення в VIII—IX ст., колективні форми життя значну роль відігравали і далі. Про це переконливо свідчать великі громадські будинки, розкопані на городищах VIII—IX ст. в Добринівцях і Ревному Кіцманського району. В них зберігалися общинні запаси, одержані шляхом внесків домогосподарствами певної частини продуктів, які йшли на покриття різних громадських витрат. У великих будинках відбувалися народні зібрання — віча, влаштовувалися банкети-братчини, здійснювалися чаклунські обряди, а на випадок військової небезпеки тут могли переховуватися діти, хворі, старі та жінки з навколишніх селищ. На городищах, звичайно, все більше й більше скупчувалися привілейовані верстви населення (родоплемінна знать, дружинники, ремісники тощо). Це створювало умови для поступового переростання їх у феодальні центри.
Отже, у слов'янського населення VIII—IX ст. відбувався інтенсивний процес переходу від первіснообщинного ладу до феодальної формації, коли родоплемінна структура суспільства замінялась структурою територіальною і класовою. Однак пережитки родоплемінного ладу в цей період були ще досить значними.
Східні слов'яни VIII—IX ст. залишалися язичниками. Вони поклонялися силам природи, обладнували спеціальні культові місця, на яких встановлювалися зображення божеств, споруджувалися жертовники-вівтарі, здійснювалося богослужіння і приносилися жертви богам. Культові місця в літописах згадуються як «храмы идольские», «капища», «требища». Найважливіші з них були огороджені.
Рештки укріпленого святилища IX—X ст. виявлені у Ржавинському лісі Заставнівського району. Воно розміщується на високому пагорбі, поруч з великим слов'янським поселенням цього ж часу і складається з двох, вписаних один в одний, круглих валів, які обмежують овальний майдан діаметром до 24 м. Діаметр зовнішнього валу становить 70 м. Обидва вали вклю-
