Ця сторінка вичитана
XIII
Чы, може, хочете дождацьця, щобъ якый врагъ нетруженый нашою батькивщыною пожывывся? Насъ же да нашымъ же добромъ почастовавъ? Улизъ у солому да ще й шелыстыть? А, здаецьця, незабаромъ тее буде. Бо, що-сь, не передъ добромъ, якъ я бачу, сякы такы, немазаны хвертыкы шляютьця частесенько уже промижъ намы. Глядить, лышень, щобъ воны зъ нашого жъ хворосту да не загнулы намъ якои чуденнои карлючкы! Отъ-то-то буде сорому-сорому, за всѣ головы сорому!…«[1]
- ↑ Прим. Корректора. Сими словами Панъ Голова намѣкаетъ на нерадѣніе своихъ соотечественниковъ къ собранію
