з унїятської відправи, і прямо сказав до них: „проклятий той, хто одправляв службу і той, що слуха унїятів“.
Так поводив ся Василь Дубенний поки рух гайдамацький все ширшав і надїї повстанцїв на перемогу ворога мали хоч якусь підставу. Пїсля-ж того як гайдамаків кілька разів розбили, Василь Дубенний став схилятись до думки, що увесь ратунок — в Москалях. Характерно висловлено се в виказах його брата Михайла Дубенного, що їх ми тут і наводимо.
„Прийшовши до мене, — казав він — брат мій Василь почав мене лякать Кодней, почав вговорювать мене, щоб я їхав за границю шукать протекциї в Москалів. Я зрікав ся та казав йому: „схаменись ти, Василю, і зроби так, як я тобі молодший наражу“. А він менї на те: схаменись ти сам! Ти не хочеш іти зо мною — то хиба хочеш встрянуть у Кодню“. А я йому: „не попаду я у Кодню, бо нї в чому я не винуватий". Тодї він знов: „І чого тобі жалко? — Одного вола? Менї-ж більш нїчого не жалко: доволї вже буть в підданстві панам польським". І після цього я все-ж сказав: „не пойду“, тільки-ж він почав підбуджувать мене, то прийшлось поїхать. Оце уже ми їдемо і приїзжаємо до Торговицї, до тітки нашої, далї і за Торговицю заїхали, прямуючи до границї. Саме перед границей зустрічаємо якогось чоловіка, Василь і пита його: „відкіля ти, чоловіче?“ Той одвіча: „з заграниції“. „Щож там чувать?“ „Чувать — чуму!“ Почувши таке, я й кажу братови: „вернемось, брате, до Литвинівки“. Завернули. Ідемо до Гранова, де тодї стояв сербський майор. Василь і пішов до того майора прохать протекциї. Приходить назад, каже: „цей нїчого не вдїє“. Їдемо тодї шукать другого і знаходимо в Псяровцї. Псяровський майор пита нас: „чого вам треба?“ Василь і каже, що не хочемо буть під польськими панами, а тільки під Москалями. „Я, додав він, зараз сина мого альбо племеника запишу до войска чи панщину згожусь робить — треба менї тілько, щоб було в мене степу доволї, лїсу й води. Як що сього буде досить, то й слободи осажу“. Майор одповів Василеви: „ідїте до старшого майора, а я тобі напишу лист — то він дасть тобі протекцию і знайде місце, заразом і запише вас в канцеляриї“. Я, змірковавши дїло, вийшов зараз з хати, а Василь забавив ся ще з майором. Майор зараз послав по поручению. Поручник прийшов і зараз поїхав з нами на ніч на квартиру.
