ксьондза Зарудному і иньшому земляку свому Романюку — і францісканця вбито перед очима конельських селян.
Цїкавий ще невеличкий епізод, що трапив ся в сїй же конельській істориї. Коли добули шляхтичів, призначених на смерть і між ними знайшлись люде, що збирали ся йти в конфедерацию, то зараз Зарудний і иньші рішили, що при них мусять бути гроші на купівлю коней. Здогади їх мали підставу. Гроші добуто і попайовано між участників. Верховодив сим Грицько Швець, що дістав і свій пай. Переляканим панам він сказав при сьому: „досить вам вже тут панувати“.
Ненависть селян проти Поляків, як звісно, не була слабшою від ненависти до Жидів. Убійства Жидів людьми з поза ватаг траплялись таким робом в протягу руху 1768 року чи не частїйше ще, нїж убійства шляхти. Таких фактів в нашій книзї сила. Ми наведемо тільки декотрі з них.
Так, ми знаємо, що недалеко від Животова[1] селяне Ілько Хабло, Степан, син Марка Дишлового, Максим Тихоходов, Клим Маковонюк і Андрій Конопельчук, думаючи вбити кількох Жидів, прикликали до себе з Животова для сього гайдамаків. Ті прийшли, убили двох Жидів і одну Жидівку, а кілька Жидівок, що лишили живими, забрали разом з дїтьми з собою в Животів і там їх охрестили. Названим висше селянам за так очевидну поміч в убійстві Жидів кодненська комісия присудила кару смерти.
Другий випадок прояви ненависти до Жидів здибаємо в слободї Антоновцї[2]. Там служив у пана Подґурского дяк Кіндрат Горбенко. І от сей то Горбенко, скоро гайдамачина почала ширитись, зрадив свого пана і вбив Жида. Його присудили на шибеницю. Надто легко зважувались люде на вбійство Жидів під чаркою. Так, в хуторі Москвитинівцї[3] тамошнього орандаря-Жида зарізав селянин Улас Даничисил, родом з села Саянівки. Даничисил вкупі з чотирма парубками став гуляти і пити в своїм селї, так що в Москвитинівку вони прийшли вже пяні і тут в шинку Даничисил напав з ножем на орандаря-Жида
