Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/125

— 109 —

і вбив його. Кодненська комісия присудила Даничисилу кару смерти.

Жиди не знали, де й ховати ся. З селян нїхто не хотїв захищати їх від пригод, що чекали їх. Так в Іманї підчас різанини теслею в якоїсь Жидівки, що будувала хату, був селянин с. Бузівки, Микита Москаленко^[1]. В різанинї він не брав участи, але коли гайдамаки напали на Жидівку, що в неї він працював і коли вона, втікаючи від них, з жаху кинулась йому на шию, просючи обороти її, то він зараз скинув її з себе і спокійно дивив ся потому як її вбивали. Другого дня сей самий тесля, здибавши фельдшера-вихриста і думаючи, що він Жид з силою вдарив його межи груди, хотячи вбити і коли не вбив його, то тілько тому, що на визвіл фельдшеру наспіли иньші гайдамаки, що знали про вихрещенє фельдшера. Певна річ, що кодненська комісия присудила Москаленка на кару смерти.

Орандарям-Жидам особливо тяжко було сподїватись тодї ратунку. В горі навели ми вже один випадок убійства арандаря селянином, а ось і другий з купи подібних йому. В селї Різанівцї лисянській^[2] убив орандаря-Жида селянин Іван Панасенко. Присудили йому за се кару смерти.

Вбивати Жидів було наче-б то обовязком. Так напр. коли Ілько Семенович, селянин с. Снятівки^[3] приїхав одного разу підчас ярмарку в Сквиру і здибавшись там з знайомим, розбалакав ся про те, що робив він в Уманї, то на питанє — кілько Жидів він убив там, він відповів: „а стільки, скільки Бог дав“. Розмову сю підслухав сквирський писар і на основі його доносу Ілька схопили і віддали на суд кодненської комісиї, що й присудила його на смерть.

Жидам не помагало часто навіть бажанє вихрестити ся, щоб спасти житє. Так хотїв прийняти хрест Жид в с. Насташках^[4], але тамошнїй піп, Петро Куцекович, вважаючи мабуть нещирим бажанє Жида навернутись до православія в небезпечну годину,

1. Кодн. кн., ст. 487.
2. Кодн. кн., ст. 493.
3. Кодн. кн., ст. 490.
4. Кодн. кн., ст. 525, 535 і ранїйш.