Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 122 —

а в льоху знайшли ще чотирьох, що теж лягли трупом, потому і в иньших домах скрізь шукали Жидів по льохах, навіть в печах, і одні гайдамаки вбивали їх, другі-ж кидали трупи вбитих у криницї, стави. При сьому в усїх тих домах гайдамаки не забували брати з собою всяке майно убитих і гроші. Одначе все награбоване уманськими парубками вони мусили віддавати тим гайдамакам, що прийняли їх до себе, мабуть для рівного паюваня. Макосїйчук же умудрив ся потай від иньших затаїти рублів зо 40, що проте-ж не перешкодило йому в тім же Животові поласитись ще й на церковну пушку. Само собою, перша росповідь його про подорож у Животів з „старцями“, не вважаючи на всю правдоподібність, була вигадана. Товариші його, роспаювавши здобич, старались поховатись, де хто міг і таки досягли сього; Макосїйчук же не сховав ся, і військово-судова комісия присудила йому стяти голову. Надто очевидно, що і в сім випадку не любов до рідного краю керувала ріжними Макосїйчуками, а звичайна жадоба до грошей і поживи. В противнім разї не ставили-б вони собі метою грабуванє кількох Жидів, і страх не заставив би їх розійтись з ватаги без наміру так чи инак виступати проти ворогів краю.

Грабунок був метою і тих гайдамаків, що про них ми дізнаємось зо справи селянина Матвія Горбачука, їх співучастника[1]. Матвій Горбачук родив ся в селї Солодківцях, що на Подолї камінецькім, а виріс в с. Сїльницї за р. Бугом в одній милї від Тульчина. В Сїльницї Горбачук жив в батька Данила і матері Катерини Горбатих, помагаючи їм в господарській працї. Року 1768 родина Горбатих опинилась в тяжкім становищї: несподіваний напад Татар коштовав їх багато, бо Сїльниця, як і багато иньших сел, була їми зруйнована. Старий Данило Горбатий пішов на зарібки в Бар, а син його, Матвій Горбачук поки що лишився вкупі з братом при родинї своєї тітки, а потім пішов від неї шукати заробків де инде. Минув він нїби то Тульчин, с. Крищиницї, м. Лодижин, с. Гранів, с. Липовець, с. Казанки, с. Дзюнково, на рештї опинив ся в селї Балабанівцї, де нїби в попа знайшов собі службу річного наймита, найнявши ся за 5 руб. в рік, за дві сорочки, одні штани і дві пари

  1. Кодн. кн. ст. 118 і далї.