Але крїм них, в тюрмі ще держали жінку і тещу Чижевського, ним там покинених, попа з села Пісек (житомир. п. над Буйвою на Півд. Сх. від Житомира), що сидїли за згубленнє грошей і дїда-Литвина; сї всї лишились в тюрмі. Явившись з Радомишля в Березняки, Старшевський даремно сподївав ся, що тамошня парафія знов попаде в його руки: показало ся, що присланий з Переяслава священник Бабиченко примостив ся там так добре, що й під час суда над Старшевським р. 1771 він все ще був там. Треба було Старшевському думати, як не вмерти з голоду при таких невдачах і от він надумав ся йти за границю в Переяслав і стати „благочестивим“ (zostałem przymuszony isc za granice do Perejasławia z racyj żem się mie miał gdzie podziec). В Переяславській консисториї привітали його не добре і тільки по довгій ходанинї і прозьбах допустили його аж за десять тижднів після його приходу присягнути на „благочестиє“ і дозволили правити службу божу в якімсь манастирі в церкві св. Михаіла, за що призначили йому видавати всього по 5 р. річно. Збігло немало часу; Старшевський вспів відправити 91 службу і тільки тодї явилась можливість здобути краще материяльне становище. Приїхали тодї до Переяславя люде від громади села Завадовки (черк. п. над р. Грузькою на Півн.-З. від Городища), Іван Василенко та Іван Овсїєнко з прозьбою дати їм попа замісць Фалинковського; Фалинковського ж вони вже не хотїли мати за попа. „Він, казали посланцї, хоч вже й приняв благочестиє, а проте все ж смердить унїятом — і ми цього далї витримувать не можемо“. Співчуваючи їм, архиєрей сказав, що готовий наставити попом в їх церкву, кого вони самі захочуть, але вони не мали нїкого на увазї; тодї він дав їм за попа Старшевського. Останньому виготовлено було „інструмент“ на право заняття парафії в Завадовцї і він разом з громадськими посланцяли негайно й рушив на місце своєї нової служби. Та осїсти ся там було не так то легко.
Як тільки Старшевський приїхав в Завадівку, завадовська громада зараз же повідомила про се Фалинковського. „Маємо вже ми, сказали йому громадяне, другого попа, такого, як хотїли.“ Роздражнений сим Фалинковський кинув вдавати з себе „благочестивого“ і сказав: „ключів вам од церкви не віддам, робіть собі що хочете, а я правдивий унїят і нїкого з вас до церкви не пущу“. Завадовцї ж ще ранїйш перестали ходити
