не обидва то бодай один з сих документів досить добре характеризує особу Неживого, але для сього треба порівняти наші відомости з відомостями, добутими ранїйш і головним робом, натурально, з документами про Неживого, надрукованими М. Костомаровим в „Кіевской Старинѣ“ в серпневій книжцї за р. 1882. Ми так і зробимо, виложивши наперед зміст наших документів.
Селянин Іван Ботвиненко родив ся в селї Христиновцях лубенського полку і коло р. 1765 перенїс ся з Гетьманщини на польську сторону в Україну і осїв в с. Сегединцях. Очевидячки і його, як багатьох, приманили сюди заведені тимчасово польськими панами вільготи, конче потрібні на їх думку для успішного залюднення все ще порожнього краю. В Сегединцях Ботвиненко оженив ся і жив собі тихо. Тим часом почалась селянська ворохобня і Сегединцї не лишились на боцї від народного руху, що появив ся довкола. Саме тодї прийшов до них з своєю ватагою ватажок Неживий і почав намовляти людей, щоб приставали до нього. Він скликав для того сегединцїв на раду і на радї читав їм якісь накази і кликав до Залїзняка.
Нїяких кривд під час свого перебування в Сегединцях Неживий нїкому не чинив, не взяв він нїукого навіть коня і, скінчивши читаннє і переговори, він вирушив звідти в Лисянку, де тоді був Залїзняк.
Зразу з сегединських людей нїхто не пристав до Неживого, але зараз же після його відходу серед них почались балачки з поводу його речей, а селяне Різниченки Михайло та Тиміш і Іван Попович після тих балачок зайшовши до Ботвиненка в хату, сказали йому про свою думку пристати до гайдамаків; вкупі з тим стали вони його намовляти піти за їх прикладом. Ботвиненко зразу не годив ся з ними, а потім, переконаний їх доказами, рішив, що й йому треба пристати до гайдамаків. Збірались не довго і всї згадані люде здогнали Неживого в с. Верещаках (село — тепер їх два — чигир. п. над р. Верещаками на З. Півд. З. від пов. м.), прилучились до його ватаги і пішли з ним в Лисянку. В Лисянцї вони застали Залїзняка, але він лишав ся там при них не довго: він своє дїло там скінчив і попрямував до Уманї. З сегединських же нових гайдамаків разом з ним пішли обидва Різниченки, иньші ж лишились в Лисянцї при Неживому, у котрого тоді вся ватага разом з свіжо
