завербованими складалась з шестьох (sic) люду. Але й Неживому нїчого було там робити — він також вийшов звідти з своїми людьми. Куди думав він тепер рушити — з виказів Ботвиненка не видко. Знаємо від нього тільки, що по дорозї з Лисянки Неживий припадково здибав якогось селянина з с. Тарасівки (чигир. п. над допливом Днїпра на Півн. С. від повітового міста) дуже сполоханого, що кликав його на поміч проти якихсь гайдамаків, що рабують Тарасівку. Неживий зараз рушив туди, але гайдамаків-грабіжників не застав вже в Тарасївцї. А про те зловити їх він захотів яким би не було способом. Тому він зібрав до себе всю тарасівську громаду і вкупі з нею і з своєю ватагою кинув ся на здогін за грабіжниками в село Кирилівку (звенигород. повіту на Півн. С. від повітового міста). Не знайшовши грабіжників і в Кирилівцї, Неживий підбив і кирилівців прилучитись до його ватаги для гонитви за селянськими напасниками. З кирилівцями він нарештї наздогнав грабіжників в селї Пединівцї (звениг. п. над р. Ольшанкою на Півн. С. від повіт. міста). За ватажка в них був якийсь Гайдаш. Певна річ, здивований бажаннєм Неживого переслїдувати його за взяту ним силоміць реквизицию з селян, він подумав, що Неживий мабуть Лях. Через те Неживому прийшлось навіть присягнутись, що він думає йти до Залїзняка в Умань і що коли й Гайдаш іде туди ж, то їм один шлях. Почавши в своїх виказах мову про се, Ботвиненко так і не розповів — чи оборонив таки Неживий перед Гайдашем інтереси зрабованих останнїм тарасівців. В своїм оповіданню Ботвиненко просто перейшов до того, що Неживий з Гайдашем разом рушили до Уманї. Але дорогою між ними, як оповів Ботвиненко, знов зайшли нелади і Гайдаш казав був вже розстріляти Неживого, а його гайдамаків арештувати. Що втримало його в другий раз від виконання сього наміру — з документа не видко. З дальшого ж оповідання Ботвиненка знати, що Гайдаш став там грабувати якогось пана Чеканського та мабуть і селян його, — се й могло викликати суперечку з Неживим, що дозваляв тільки грабувати панів і сам навіть дістав якусь одежу Чеканського. Невдовзї після сеї грабіжки Ботвиненко втік за границю в слободу капитана Чорного, сербського полка Артипормарка. Вернувши ся ж у межі Річи Посполитої вже після того як край трохи заспокоїв ся, він попав ся в руки військової польської команди, був відданий нею під суд і нарештї стятий.
