Випадок сей, кажемо знов, показує, що спільне лихо не минуло димірців в ріжних своїх виглядах і не брак його міг здержувати їх від звязку з Бондаренком, а тілько непевність про успіх розпочатого ним дїла. Вертаючись ще раз до справи про вбивство Вонсовского (завважимо, що гадка наша про приватний характер сїєї справи може знайти собі подекуди запереченнє, по перше, в тій обставинї, що вбив Вонсовского, як казала Малашиха, не хто иньший як коваль Данило, той самий, що їздив з попом до Бондаренка, по-друге — в тім, що вдер ся коваль в хату Малашихи для убивства не один а разом з попом і ще якимсь Опанасом Лагоденським і на рештї по третє — в тім, що після убивства піп поїхав за московську границю, нїби то уникаючи відповідальности. При таких умовинах цїлком відкидати гадку, що справа ся сталась без поради Бондаренка — нема підстави.
Але покинемо подробицї кодненських документів і виберемо з них все найважнїйше для характеристики Бондаренка. Найважнїйше для нас з сього погляду — означити район його дїяльности. В першім документї нашім означено його досить докладно: обертав ся він в Дїдовщизнї, в теперішнім радомиськім повітї і побував з своєю ватагою в Брусилові, Грузькому, Бишові, Андріївцї, Рожові і на рештї в Макарові. Далї, з того ж першого документа нашого видко, що в усїх сих місцях Бондаренко був на веснї р. 1768, тодї саме як в ріжних місцях на Українї почалась різня. Коли ж так, то він, навперекір запевненню Лїппомана, нї в якім разї не міг бути ранїйш в ватазї Неживого, бо Неживий сам обертав ся в Черкащинї, Чигиринщинї і Смілянщинї власне в тій же весняній порі. Ми маємо таким робом в додаток до Залїзняка, Швачки і Неживого ще четвертого ватажка, що вів свою акцию рівночасно з ними, але в окремім районї.
На рештї що до властивостей самого Бондаренка, то він своїм типом більш подібний до Швачки, нїж до Неживого. І він, як Швачка, не застановляючись над способами, неухильно йде до своєї мети — викоренення унїї, шляхти і Жидови. Жаль — не з тих чеснот, що виявляють ся в ньому часто. І вчинок з жидівською родиною під Макаровим і вбиваннє шляхтянок, як безпосередно так і via Фастів — все се несамохіть напроваджує на такий вивід. Далї, він знов таки
