як Швачка, а не як Неживий, не звертав уваги на моральні ознаки людей, що приставали до його ватаги. Корнїй Москаленко, сей hultaj z calego świata rodem, був в його ватазї трохи не правою рукою його. А на основі свідоцтва Грущенка бачимо, що приставати до своєї ватаги Бондаренко змушував богатьох під загрозою смерти, так що участь в ній бишівських козаків була нїби не з доброї волї. І коли тільки викази Грущенка не фальшиві, то се знов таки риса зовсїм чужа Неживому. З огляду на все те ми, як і в Швачцї, бачимо в Бондаренку людину фанатичну, роздрочену, що не зносить супереки і готову чисто на все для досягнення своїх замірів.
Трохи иньші виводи робили про Бондаренка на основі давнїх відомостей про нього.
Його наприклад вважали немов би наступником Неживого після того як той був арештований Чорбою. Слїдком за Лїппоманом[1] д. Мордовців у книзї своїй „Гайдамачина“ просто запевняє[2], що Бондаренко був „проводирем ватаги, що склала ся з розбитих частин ватаги Неживого“. Д. Мордовців до того ж думає, що до виступу в ролї ватажка Бондаренко був в ватазї Неживого, оповідає навіть, як Неживий переконував Бондаренка пристати до гайдамаків тодї як той ще нїби жив в с. Чаплинцях. І такі відомости подав згаданий автор на підставі виказів гайдамаки Федора Бондаренка, зловленого в межах Вольностей Войська запорозького і допитуваного в коші 25 червня р. 1768[3]. Користуючись сим документом, д. Мордовців подав тут же відомости і про минуле Федора Бондаренка, вважаючи його за ватажка. Виходить, що він був родом з села Могулевця Лубенського полка чигирин-добровської сотнї і ще за життя батька свого Василя Бондаря перенїс ся в с. Чаплинцї, де його й підманив в гайдамаки Неживий, що нїби то прийшов сюди. Далї з документа д. Мордовцева, або вірнїйше Скальковського, бачимо, що Федір Бондаренко справдї таки був в ватазї Неживого; він міг принаймнї досить до-
