кладно оповісти про неї в коші. Навівши всї сї відомости д. Мордовцїв сам зазначив суперіч межи виказами Федора Бондаренка, що нїде не згадує про свою важну ролю ватажка, і запевненнями Лїппомана, що в Бондаренка була велика орда, що він був важним ватажком; окрім того не можна було погодити Мордовцеву факта вловлення Бондаренка на Запорожу зо звісткою Лїппомана, що ватага Бондаренка і сам він були схоплені сотником z dobr korninskich imienia Proskurow dziedicznych на прізвище Щербиною.
І дїйсно, всї сї суперічи не згідливі і викликані вони змішаннєм ватажка Бондаренка з його одноіменником, що також був гайдамакою, але не ватажком. Ватажок Бондаренко був Іван, а не Федір, як се видимо з нашого документа[1], де Іваном Бондаренком названо особу, що виступає яко ватажок в повітах житомирськім, оврутцькім і київськім та в тій же ролї і в тім же районї виступає вона і в иньших наших документах[2]. Далї, — в ватазї Неживого, як ми вже сказали, ватажок Бондаренко не міг бути, бо вже весною виступав в Дїдовщизнї, яко самостійний дїяч і виступав самостійно значить тодї, коли в иньшім районї виступав Неживий. Знаємо ми до того ж, що й по своїм особистим ознакам Бондаренко не міг бути продовжувачем Неживого. Що ж до запевнення польського мемуариста про схопленнє Бондаренка козацьким сотником Щербиною в Макарові, то се запевненнє дотичить власне Івана Бондаренка , як се бачимо і з виказів Корнїя Москаленка. На рештї ми вже почасти знаємо, що й родовище ватажка Бондаренка було не в Могулївцї, а в с. Грузькому бишовської волости житомирського повіта; повним же потвердженнєм сього служить народне оповіданнє, записане давнїм мешканцем села Грузького[3]. Оповідання сього, коли була написана Мордовцевим його книга, в лїтературі, звичайно, не було.
Згадане оповіданнє, даючи нам важні відомости про Бондаренка, разом з тим малює його образ трохи в иньшім світлї, нїж уявляли ми його собі на основі наших документів. В на-
- ↑ Кодн. кн., ст. 540.
- ↑ Ibidem, ст. 529–533
- ↑ „Кіев. Стар.“, р. 1882, кн. 3.
