тва на Україні«, »Богдан Хмельницький і Іван Виговський«. З поля етноґрафічних дослідів дав він нарис »Світогляд українського народу«, »В Карпатах«, »Мандрівка на Підляшшя«; з історично-літературних і мовних: »Сьогочасне літературне прямовання«, »Криве дзеркало«, й ін. Збірне видання творів вийшло в Києві в 1900—1911 роках в 7-ох томах.
Писання І. Нечуя-Левицького мали колись дуже великий вплив на українське громадянство, зокрема його гарна мова причинилася дуже багато до витворення нової української літературної мови; одначе сьогодні не одно з його писань має вже тільки історичне значіння. Всежтаки є між ними твори, які завсіди служитимуть прикрасою нашої літератури і будуть залюбки читані. Сюди належать головно малюнки з селянського, полу-панського та старого священичого життя, як ось »Кайдашева сімя«, »Причепа«, »Старосвітські батюшки та матушки«, або безсмертні »Баба Параска і баба Палажка«.
